"Гуцульські килими з дитинства". Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справу

"Гуцульські килими з дитинства". Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справу

"Гуцульські килими з дитинства". Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справу Фото: Суспільне Карпати

"Килими з дитинства” тче прикарпатський майстер Петро Лукинчук. Чоловік не отримав профільної освіти. Ремесла навчила його бабуся. І хоча працював токарем, пік хліб, пробував себе у торгівлі, проте завжди чоловік повертався до ткацького верстата.

Кореспондентці Суспільного Петро Лукинчук розповів, як йому вдається продовжувати родинну справу та мати шанувальників у різних куточках світу.

"Я виріс біля верстатів — і бабуся ткала, і мама ткала. І вже з восьмого класу мені бабуся подарувала свій верстат. І так до недавнього часу на ньому працював. Правда, немає вже того верстата", — каже Петро Лукинчук.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

Чоловік мешкає у селі Пістинь Косівської територіальної громади. Килими, які тче майстер, прикрашають стіни як українських домівок, так і закордонних. Серед поціновувачів, каже майстер, —й українська діаспора.

"Дуже багато роблю на замовлення, переважно туди — за океан. В Україні смак змінився, більше хочуть європейського стилю. А от що йде за кордон, то вони хочуть саме тих килимів, як вони кажуть: "Хочуть дитинства", — каже Петро Лукинчук.

У килимів є свої назви. Наприклад, є серед них килим "Гуцул" і більше оздоблений — "Старий гуцул". Їх прикрашають орнаментами — "зубами", ружками.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

Кожний орнамент має свою назву

Килими майстер тче з данської нитки. Над однією роботою чоловік працює до місяця. Вдень тче до 10 см і все на стоячи.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

У роботі чоловік використовує данську нитку

"Сировину отримую з Данії. Це є шерсть овеча — 97% овечої шерсті, 3% лише якась добавка до неї іде. Пофарбування їхнє, все заводське. Все – данська нитка", — каже Петро Лукинчук.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

Чоловік працює човником переважно, коли тче верети. Таких інструментів має безліч та різних розмірів. Є серед них і раритетні.

"Є фабричні човники, а це — мого тата робота, зробив теж власноруч. Деякі з човників вже й клеєні — старі човники. Взагалі, хто там знає, скільки їм — антикваріат", — каже Петро Лукинчук.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

Човники, якими користується майстер

Жодна робота не схожа одна на одну, каже митець. З поганим настроєм чоловік ніколи не працює.

"Інколи не знаєш, що вийде. Хотів, наприклад, смереку робити — смерічки у дзеркальному відбитті, а вийшла ружка. Робив одне – воно мені не подобалося. Переробляв інше, ось вийшла така робота", – каже чоловік.

Гуцульські килими з дитинства. Як прикарпатський майстер продовжує бабусину справуФото: Суспільне Карпати

Здебільшого чоловік працює вночі

Найбільше Петро любить ткати вночі. Тоді чоловік стає до верстата, перебирає нитку за ниткою та щодуху співає.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди