Чим живе Італія в умовах різкого зростання кількості інфікованих коронавірусом, – про це в розмові зі Світланою Павлик з міста Кіцмань Чернівецької області. Вона працює в Римі 20 років, доглядає за жінкою похилого віку у середмісті.
Як Ви оцінюєте ситуацію в Італії?
Ну, що я вам хочу сказати. Ситуація дуже напружена. Страшно. Це важко передати словами. Ось я вам зараз покажу, і ви побачите, що вулиці порожні зовсім. Десь хтось вийде із собачкою, – а так більше нікого не видно. У магазинах продукти є. Особисто я виходжу раз на тиждень. Роблю закупи великі, щоб вистачало на увесь тиждень. Щоб не виходити, щоб бути в хаті, ізольовані. Це найбільше, що може нас врятувати від цієї біди. Не дай Боже, щоб ця біда прийшла до нас на Україну. За добу інфікованих 2 158 і 324 померли.
Які є обмеження в Італії внаслідок введення карантину?
Не можна виходити на двір. Поліція зупиняє, перевіряє. Ти повинен мати довідку, що проживаєш у цьому районі. І ти не маєш права бути поза його межами. Я ось маю такий документ, що я тут працюю і проживаю. Я можу піти в аптеку чи в магазин. Якщо немає такої довідки, тебе можуть зупинити і затримати на деякий термін до з’ясування обставин. Не можна виходити з дому без потреби. Майже усіх повідправляли у відпустки.
У моєї сеньйори дві доньки. Вони всі у примусових відпустках. Працюють тільки ті, хто вкрай необхідний державі: міліція, медики, АЗС, магазини, пошти, аптеки. Ось я йду зараз в аптеку. Черги – під аптекою. Ти маєш бути на відстані 2-х метрів від іншої людини. І запускають по кілька людей, щоб не було скупчення. Це дуже-дуже важливо – не утворювати скупчення і не розповсюджувати цю хворобу.
Чи є ажіотаж у магазинах, паніка?
Ні. Як тільки воно почалося, то був ажіотаж. Почали скуповувати все масово. Але люди беруть, а працівники магазинів поповнюють запаси, – так що обмеження немає ні в чому.
Як ви спілкуєтеся з рідними та іншими українцями?
Спілкуюся з родиною лише по скайпу. Хвилююся за рідних. Вони з Чернівців. Набираю номери рідних по кілька разів на день. Хвилююся за них, за всю нашу Україну, за всіх наших людей, бо це є дуже страшно. Хотіла їхати додому, та не знаю, коли туди потраплю. Навіть не маю того бажання – їхати, нести цю біду додому. Бо нема гарантії, що ми не інфіковані.
Громадський транспорт у місті працює?
Громадський транспорт їздить. Обмежено, але їздить. Людей у транспорті майже нема – тільки ті, кому вкрай потрібно. Ніхто не гуляє, не виходить.
Які є обмеження у подорожах до інших міст?
Обмежено. Не можна перміщатися з міста в місто, з району в район. Вся Італія заблокована.
Чи вичерпно інформує влада про те, що відбувається?
– Інформують кожні п'ятнадцять хвилин про всі заходи безпеки. Уряд дуже тут працює. Зараз думають про допомогу людям, які змушені не працювати. Особам, в кого є діти до 12 років, дають допомогу: або 600 євро, або можеш не працювати два тижні, і тобі 50% зарплати дадуть. Тут допомога відчувається. Не дай Боже, щоб це до нас, в Україну, прийшло в таких масштабах. Чи наш уряд зможе показати, що дбає про нас так.
Чого найбільше боїтеся у цій ситуації?
Звичайно, боюся заразитись, боюся перенести цей вірус додому, коли буду повертатися. Страх є. Страх за своє життя і страх за життя людей, які поряд.
Дякую Вам за те, що знайшли час на розмову. Бувайте здорові! Бережіть себе!
Я бажаю вам також вберегтися, вберегтися нашій Україні і всім нашим співвітчизникам від цієї біди. На все добре!
Автор: Юрій Надольський
