Раніше Різдво Христове святкували за старим стилем до Нового року – 25 грудня. Традиційно до цього часу віряни дотримувалися посту, каже полтавська етнологиня. За її словами, Різдво було головним зимовим святом.
«Ранок Різдва починався службою в церкві. Після служби вже маленькі хлопчики починали ходити і колядувати. Чому саме хлопчики? Тому що раніше, якщо до оселі заходив чоловік, це вважалося символом достатку і заможності», – каже Марина Кондратенко.
На Полтавщині співати колядки зранку починали малі діти, а під вечір ходили дорослі дівчата та юнаки. Хлопчики ж, каже етнологиня, найчастіше розповідали вірші:
«Вийшов зранку за ворота,
Там стоїть солдатів рота.
Вони мені кажуть: «Хлопче, зупинися».
Я кажу: «Чому?»
Вони кажуть: «Христос народився», – цитує Марина Кондратенко.
За привітання колядникам давали дрібні гроші та солодощі, каже дослідниця:
«На Полтавщині готували пряники, зокрема, «панянки», «коники». Ними діток обдаровували. Дуже часто у нас був звичай «складщини» – все, що молодь наколядувала, збиралося і наступного дня, 8 січня, молодь збиралася за спільний стіл і гуляла».
Традиції святкування Різдва із колядками збереглися на Полтавщині і досі. Зокрема, у родині Марії Пасічник.
«У нас з мамою є своя зірка, яку ми робили разом. Ми селом ходимо і в кожну хату заходимо щедрувати, колядувати. І так обходимо все село. Нас частують цукерками і грошима», – каже Марія Пасічник.
Дівчина – учасниця вокально-хорової студії «Домінус». Із іншими дітьми вивчають тексти колядок та вітають полтавців, каже викладачка студії Аліна Зінченко.
Читайте також:
Піст, вечеря та літургія: архієпископ Полтавський і Кременчуцький ПЦУ про Святвечір та Різдво
