"Ми можемо адаптуватися та жити". Історія миколаївчанки з ВІЛ

"Ми можемо адаптуватися та жити". Історія миколаївчанки з ВІЛ

"Ми можемо адаптуватися та жити". Історія миколаївчанки з ВІЛ Фото: Світлана Кльосова/Суспільне Миколаїв

Тетяна Демченко дізналася, що має ВІЛ-позитивний статус у 1996 році, коли лікувала наркозалежність. Проте приймати антиретровірусну терапію почала лише у 2008-му. Зараз жінці 55 років, має доньку і допомагає наркозалежним та людям з вірусом імунодефіциту. У День боротьби зі СНІДом Тетяна розповіла, як сприйняла новину про свою хворобу та з якими міфами стикалася за 25 років.

Те, що має вірус імунодефіциту Тетяна ніколи не приховувала. Вона прямо розповідає про це сусідам чи новим знайомим. Коли про хворобу дізналися батьки жінки, сприйняли це з настороженістю та острахом.

"Були шоковані. Виділили мені окремий посуд, чашку, ложку. Все життя в мене був окремий посуд. Боялися, звісно. Але потім, коли у людей з'явився доступ до інформації, що це не страшно, що почали терапію, це вже все, воно якось. У моєму колі ніхто це не сприймає взагалі, ВІЛ-інфекцію як щось. Хоча я стикаюсь, що люди просто не знають", – розказала Тетяна Демченко.

віл снідФото: Світлана Кльосова / Суспільне Миколаїв

Тетяна Демченко

З 2008 року Тетяна приймає антиретровірусну терапію. Каже, з того часу почувається краще. До цього, не маючи достатньо інформації про лікування, вірила, що вживати терапію небезпечно.

Читайте також: "Вакцинація від COVID-19 та ВІЛ-позитивний статус: що потрібно знати миколаївцям".

Однією з проблем, з якими стикаються ВІЛ-інфіковані — адаптація в соціумі та самоідентифікація, каже Тетяна, бо теж через це проходила.

"Спершу був шок, не приймала я цей діагноз. Коли відкрили СНІД-центр, люди приходили подивитися на людей, які туди ходять. І вона стояла з двох сторін, така доріжка, і коли ми проходили, люди намагалися запам'ятати нас, щоб знати про наш статус, що ми ВІЛ-інфіковані. Звичайно, не хотілося туди ходити, дуже багато хто загинув ось через це ставлення, бо вони не хотіли розкриватися. Є такі, що й зараз не розкривають", — розповіла Тетяна Демченко.

Аби ділитися своїм досвідом та допомагати людям з вірусом імунодефіциту і наркозалежним, Тетяна влаштувалася на роботу до миколаївського благодійного фонду "Юнітус". Тут роблять тести на ВІЛ, допомагають у соціальний адаптації, надають медикаменти тощо.

"Я їм допомагаю, мені подобається. Я бачу результат, що багато хто і на роботу влаштовується, живе, адаптується в соціумі, одружується, заміж виходить. Заради цього варто жити", — розказала Тетяна Демченко.

Тетяна мріє, щоб все більше людей, які мають ВІЛ, навчилися жити без страху і не вважали себе неповноцінними.

"Ми можемо адаптуватися та жити. Попри свої статуси, попри своє минуле, попри якісь свої судимості. Нині взагалі ніхто не звертає на це уваги. Треба рости, працювати над собою. Ніхто тебе не приведе, не поміняє тобі всередині, не вкладе в мозок. Тобі потрібне самому це", — каже Тетяна Демченко.

Що відомо

  • За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі з ВІЛ-інфекцією живе майже 37 мільйонів людей, серед яких 23,3 мільйона отримують антиретровірусне лікування.
  • Відповідно до даних ООН, кількість випадків СНІДу за останні роки скоротилась на 20 відсотків. Водночас в Україні показник захворюваності серед дорослого населення складає 1,1 відсотка – щодня реєструється 48,5 випадків захворювання на ВІЛ.

Читайте Суспільне Миколаїв у Telegram, Viber та Instagram.

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди