Лампи від світлофора замість світлових приборів, двері для фону та декорацій і жодних дублів. 30 листопада 1991 року почалася історія чернігівського телебачення – в ефір вийшла перша програма тодішнього "Автономного телевізійного центру". Як пригадують народження телебачення на Чернігівщині перші ведучі та технічні працівники – далі.
Лариса Плахтій була першою ведучою на чернігівському телебаченні.

30 листопада 1991 року саме вона вперше в історії Чернігівщини вийшла в телеефір.

Сьогодні, 30 років згодом, вона пригадує той день. Каже, що зараз відчуває зустріч з молодістю.
"Це була невеличка кімната, була камера, був оператор, невеличка така софа стояла збоку, мікрофон і якісь квіти".
За словами Лариси Плахтій, телевізійного досвіду в неї не було, вона працювала на радіо. Але погодилась спробувати роль телеведучої, коли Олександр Копиловський запропонував їй. Саме він став засновником першого телеканалу на Чернігівщині: отримав ліцензію, зібрав команду, фінансував та оснащував технікою, навіть брав для цього кредити.

"Це було щось нове, несподіване для Чернігова. І сама ця думка надихала не те, щоб просто працювати для себе і для людей".
Про спортивні події міста чернігівцям розповідав Сергій Гайдук, він також працював на радіо та був спортивним коментатором.

Пригадує перший свій телеефір.

"У ЦНТІ на четвертому поверсі якийсь коридорчик, там нічого не було. У мене ззаду, це цікаво, фоном були двері, їх трошки прикрасили. Там люди ходили по коридорах. І ми чекали, щоб була тиша більш-менш. От на радіо було легше: там можна було зупинитися, можна було переписати. А на телебаченні цієї умови я не мав. Тому важкувато було".
Володимир Болсун був першим оператором та відеоінженером.

В нього був досвід відеозйомки, бо він працював у кіноклубі, але монтувати довелося вчитися.
"Перший ефір – це ягідки, а квіти й висадка були дуже важкі. Зрозуміти телебачення було незвично: різна апаратура, різне постачання, організувати студію було вельми важко. Доводилось бути й мулярами і будівельниками".
Тоді всю студію створювали власними руками, каже Володимир Болсун. Пригадує, як робили світлові прилади.
"Тоді я їздив на склад старих світлофорів, там їх розбирав, відбирав. Створювались конструкції, кріплення, як їх закріпити на трубах. Все робилося примітивно, бо не було коштів".

Перший ефір був записаний на двох касетах, і виходив напередодні Референдуму. Мить першого виходу в телепростір Володимир Болсун згадує так.
"І ось 19:00. За спиною Копиловський: "Всі відійдіть, не заважайте". Паралельно для прогону ми показували "Super Channel". І ось пауза, заставка, кнопка перемикання на відеомагнітофон, пуск. І залунало "АТВЦ". Це були аплодисменти: "Ура, ми в ефірі!", але тихо-тихо. Це було, як перший крок".
Сергій Гайдук каже, працювати на телебаченні було престижно – люди впізнавали на вулиці. Гроші платили невеликі – "иимволічна плата".
"На телебаченні звичайно вона була така мізерна, що її тільки вистачало на зачіску. Тому що зачіска повинна була бути кожного дня", – пригадує Лариса Плахтій.
"Всі працювали практично на чистому ентузіазмі. Тому що якісь там понаднормові, якісь премії, про це… Отримали ті купони і все. Головне – робота, цікава робота. Це просто неймовірно", – говорить Володимир Болсун.
Читайте також:
Експонати тисячолітньої давнини, які знайдені на Чернігівщині, експонуватимуть у Данії