"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку", – Валентина Гасленко з Нечаївки

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку", – Валентина Гасленко з Нечаївки

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку", – Валентина Гасленко з Нечаївки Фото Валентини Гасленко

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку", – говорить жителька села Нечаївка Компаніївської громади Валентина Гасленко. Жінка працює у сільській бібліотеці. Крім картин, серветок та весільних рушників для книгозбірні створила портрет Тараса Шевченка та вишила бісесорм тризуб. Суспільному розповіла, коли почала вишивати та як до її захоплення ставляться рідні.

Вишивати навчила мама

Вишивати Валентина почала в десять років. Робити це її навчила мама. "Я завжди намагалась до 8 Березня, чи на день народження зробити мамі подарунок і вишити якусь серветку. Мені дуже подобається, коли береш чисте полотно і, ніби художник, малюєш, картина наче оживає на полотні".

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку". Жителька Компаніївської громадиФото Валентини Гасленко

Валентина має трьох дітей. Каже: поки вони були маленькі, своє захоплення довелось на деякий час відкласти. Повернулася до вишивання десять років тому. Усім своїм дітям вишила весільні рушники. Розповіла, один вишивала місяць.

"Я створила рушники на всі обряди: під ноги, під коровай, до церкви – все вишила сама. Два рушники я подарувала Преображенській церкві, що у Кропивницькому. Коли мої діти вінчалися, до мене підійшли монахині і сказали, що їм дуже сподобалися мої роботи. Я ніколи не продаю свої вишивки, завжди їх дарую друзям, родичам, просто хорошим людям, яким подобаються мої роботи".

Вишила портрет Шевченка та тризуб

Портрет Тараса Шевченка для Нечаївської бібліотеки вишила за три тижні, тризуб – за два місяці. На його створення використала 9600 бісерин.

"В нашій бібліотеці ми хочемо створити музей "Бабусина скриня". Для цього ми збираємо старовинні вишивки, рушники, килими. Наприклад, одна жінка нам принесла хустку своєї бабусі із шовковою бахромою, яку вона купила у 1947 році за 200 крашанок".

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку". Жителька Компаніївської громадиФото Валентини Гасленко

Нове захоплення – гердани

Нині у майстрині нове захоплення – вона плете з бісеру гердани. "Гердани – це прикраса з бісеру. Увесь матеріал для вишивання – нитки, полотно, бісер мені купують та передають мої діти".

Валентина Гасленко говорить: скільки створила вишивок за своє життя – не рахувала. Нині буде вишивати плаття своїй онучці.

"Коли вишиваю – я відпочиваю, це моя любов. Як би мені не було важко, як би я не втомилась на роботі чи працювати на городі, але хоча б один рядочок вдень я маю вишити. Тепер найбільше хочу вишити вишиванки усім своїм дітям, аби у них була про мене пам'ять".

"Щоб повишивати, можу прокинутись о четвертій ранку". Жителька Компаніївської громадиФото Валентини Гасленко

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди