Сергій і Галина Вострецови із Миньковець живуть із того, що вирощують в своєму саду й на городі. Надлишок, каже Галина, продають. Із її слів, чимало з вирощеного вони з чоловіком переробляють: сушать, маринують, консервують, і за такими продуктами в Миньківці приїздять заготовачі зі столиці. Що саме постачають до столу киян Вострецови та їхні односельці, дізнавалося Суспільне.
У садибі Вострецових у Миньківцях біля лісу – крафтове виробництво за різними напрямками. Щоправда, господиня про це, каже, не знала: "Крафтове? Я перший раз чую, що воно таке".
Галина розрізає останні гарбузи зі свого городу та виймає насіння. Це – частина її з чоловіком заробітку. "Сушила я надворі, а досушувала на горищі. Здала 20 кілограмів заготовачам, які їздять по селах. У нас хто трудиться, той не бідує", - каже жінка.
Самі ж гарбузи, розповідає Галина, їдять кури й кози. Та й собі готує страви: запікає з картоплею та варить гарбузовий суп.
У льоху в господарів – консервовані ягоди, фрукти й овочі. Більшість – на продаж, як от квашені огірки. За ними в Миньківці, розповідає Галина, приїжджають машинами з Києва: "На Київ все. Дивіться, які огірочки! Я винайшла новий спосіб квасити. А смачні які! В Київ на ринок везуть ці квашені огірочки".
Купують столичні заготівельники й мариновані та солені гриби, каже жінка. Особливо маслюки і опеньки. По гриби ходять і Галина, і Сергій. Збирають, в основному, підосичники та білі гриби. Найдорожчі гриби, каже Галина, сушені білі. Їх господарі виносять на узбіччя автотраси та там продають. Жінка каже: минулого року заготовила маринованих і сушених грибів 90 кілограмів.
А от яблука з садка купують задешево, каже господиня, по гривні: "Але гривня - теж гроші, гривня до гривні - та й сірник купиш".
Галина показує сад на площі два гектари та свіжу полуницю на грядці. Каже, ягоди купують найкраще, і подружжя має постійних клієнтів, оскільки не обробляє продукцію хімікатами.
Скільки й чого вирощують на своїх трьох гектарах землі впродовж понад 20 років, Вострецови кажуть – не рахували. А прибутки від свого крафтового виробництва, каже Галина, почали отримувати не одразу. Єдине, про що шкодує, що ніхто з дітей не хоче займатися сільським господарством в Україні: "В мене четверо дітей і троє онуків. Всі за кордоном. Дуже шкода, що не ціниться в нас ця сільська праця".
У якій годині в них починається день та коли закінчується, і наскільки важко вони працюють, Вострецови відповідати не хочуть. Кажуть, працюють як виходить.