Тетяна Головатчук три роки поспіль у своєму дворі на вулиці Рубчака, 15 у Калуші, що на Івано-Франківщині, створює в'язане графіті. Цьогоріч кольоровою пряжею прикрасила 27 дерев. А до Нового року хоче оздобити і ялинку. З чого почалося хобі та що спонукало прикрасити двір дізнавалася кореспондентка Суспільного.
Тетяна Головатчук працює вчителькою зарубіжної літератури понад 37 років, є головним спеціалістом управління освіти Калуської міської ради. Скільки себе пам'ятає — стільки й в'яже, каже жінка. А от створювати в'язане або, як ще кажуть, партизанське графіті розпочала три роки тому. Тоді оздобила перших шість дерев.
"У Франківську побачила одне дерево в якомусь дворику. Була з чоловіком, а він мені каже: "То що, ти такого не можеш зробити?". Відповідаю: "Можу!", — пригадує жінка.
Чоловік став першим порадником в оздобленні, каже Тетяна. Минув рік, як він помер, тому, виходячи у двір, жінка пригадує поради чоловіка і продовжує колись спільно розпочату справу.
Сьогодні Тетяна прикрашає ще одну березу. Для неї сплела 5-метровий пледик, в який і "одягає" дерево. Візерунок, каже, вибирає за натхненням.
"От бачите, воно вже по-іншому. Правда? Веселіше! — каже Тетяна Головатчук. — Це — моя душа, це — моє хобі. От я виходжу у двір, і, буває, запізнююся або надворі похмуро. Я гляну на дерева, посміхнуся і піду. І Мені так добре".
Для в'язання найчастіше майстриня шукає червоний колір. А вже знаходити нитки допомагають усі: колеги з роботи, сусіди, знайомі.
"Дуже допомагає секонд-хенд. Дівчата в магазині поблизу роботи знають, коли останній день розпродажу. Вони мені навіть кофтини залишають. Я це купую, розпорюю і в’яжу", — каже Тетяна Головатчук.
Тепер двір став фотозоною, а Тетяну просять прикрашати й інші двори Калуша. З такою пропозицією звернувся й директор місцевого парку, каже жінка.
"Я в суботу декорувала листочками. І приїхав автомобіль, якийсь чоловік з жінкою каже: "Добре, що ми вас тут застали. Ми хочемо пофотографуватися", — розповідає майстриня. — Минулого року, взимку, коли випав сніг, ну це взагалі тоді краса — листя не видно, нічого не видно. Ну дуже-дуже красиво. І я з балкона спостерігала, як наречений з нареченою тут фотографувалися. Мені було дуже приємно".
Окрім таких прикрас, майстриня допомагала війську — плела теплі шкарпетки. А ще — в’яже колегам теплі хустини та дарує, бо вважає, що все треба робити від душі.
"Якби я все це робила за гроші, то, мабуть, би нічого не вийшло. Це має йти від серця", — каже Тетяна Головатчук.
Майстриня також заохочує інших займатися рукоділлям та прикрашати двори біля свого дому.
Повне відео
Що відомо
Вуличне в'язання називають ще як партизанське в'язання, в'язане ґрафіті, бомбардування пряжею. Особливість вуличного мистецтва полягає у тому, що майстри використовують кольорові нитки, тканину, а не фарби чи крейду.
Перші зразки з'явилися у травні 2004 у нідерландському місті Ден-Гелдері та у 2005 у Техасі. Для тих робіт використовувалися непотрібні залишки тканини та незакінчені в'язальні проєкти.
Читайте також
- Прикарпатець оздобив будинок мозаїкою
- 25 років із деревом. Інкрустатор з Прикарпаття Микола Слижук
- Поєднує епоксидну смолу та дерево. Прикарпатець Тарас Пронюк
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
