У Дніпрі прощаються з громадським діячем і театральним художником Іваном Шуликом. Жалобна церемонія відбувається в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ, передають кореспонденти Суспільного з місця події.
На церемонію прощання прийшли його рідні, друзі, однодумці.
Іван Шулик помер на 76-ому році життя 28 жовтня.
"Справді хотів, щоб Україна стала незалежною"
Голова обласного Товариства політв'язнів та репресованих Іван Дремлюга каже, що був знайомий з Іваном Шуликом з кінця 80-х. Той був організатором Товариства української мови на Дніпропетровщині, пізніше – головою осередку Народного Руху.
«Іван Іванович був дуже активною й світлою людиною. Робив все не заради вигоди, а справді хотів, щоб Україна стала незалежною. У нього було багато друзів і, як у людини активної, – ворогів. Свого часу в дніпровському СІЗО почався бунт в’язнів і вони вимагали, щоб до них прийшов саме Іван Шулик. Це свідчило про те, що людина мала авторитет і навіть в’язні знали про нього й хотіли, щоб виступив за їхні права», – сказав Іван Дремлюга.
1991-го року Шулик встановлював перший синьо-жовтий прапор у Дніпрі, а коли стяг знесли, він оголосив публічне голодування під міською радою, каже Дремлюга.
«Це було 16 липня 1991 року, на день першої річниці проголошення Декларації про державний суверенітет. Синьо-жовтий стяг пошила активістка Тамара Завгородня. Вони тишком пронесли стяг, щоглу й кілька упаковок бетону й встановили цей прапор. Знаючи, що це заборонена дія, очікували, що його будуть знищувати. Чотири ночі поспіль активісти там ночували. А на четверту ніч за наказом мера комунальники під прикриття міліції знесли стяг. На другий день Іван оголосив голодування. Це було перше публічне голодування в нашому місті», – зазначив Іван Дремлюга.
"З відходом Івана завершилася епоха"
Окрім того, Іван Шулик був співкоординатором Майдану 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років у Дніпрі.
Шулик також багато років пропрацював театральним художником, був володарем міжнародної та п’яти регіональних театральних премій.
«Він був великою людиною! Великою не в зрості, а у величі свого духу. Він був багатогранною людиною – художник, сценограф всеукраїнського масштабу. Гончарів «Собор» вперше побачили на сцені з його ініціативи й з його сценографією. Якщо говорити про життя громадське й політичне, це було – горіння. Це була скеля. З відходом Івана завершилася епоха, епоха нашої романтичної боротьби за Україну», – сказав його товариш Анатолій Сокоринський.
Поховають громадського діяча 30 жовтня на його малій батьківщині, в Петриківці.
Читайте також
- Суспільне у Дніпрі презентує фільм "Ігрень" про каральну психіатрію за часів Радянського Союзу
- 10 фактів про поета й дисидента Івана Сокульського. 80 років з дня народження
- «Лицар Свободи». У Дніпрі видали книгу про поета-дисидента
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро