"Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна", – історія військового офіцера з Чернігівщини

"Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна", – історія військового офіцера з Чернігівщини

"Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна", – історія військового офіцера з Чернігівщини ФОТО: Суспільне Чернігів

Сергій Телушков з п'яти років мріяв стати офіцером, у 21 рік вперше потрапив до зони АТО, а в 24 в його підпорядкуванні вже близько сотні людей. Командир механізованої роти 1 окремої танкової бригади з Гончарівського старший лейтенант Сергій Телушков у вересні повернувся з крайньої ротації в зоні ООС. І вже готується до наступної. До Дня захисника і захисниць України його історія.

"У мене була мрія – стати офіцером".

Головне завдання, каже він – щоб всі його бійці повернулися додому живими.

"Всіх своїх людей, в якому підрозділі я б не був, я привіз цілими. Для командира найголовніше це привезти всіх додому. Щоб кожна сім'я, яка чекає мене, так само чекає їх".

Під час крайньої ротації на Сході разом з Сергієм Телушковим був його підлеглий Богдан Чеботарьов.

"Завдяки йому ми змогли пройти цю ротацію без втрат, так як командир він досить досвідчений. Протягом перебування всього батальйону в зоні ООС зарекомендував як відмінний командир, як лідер. Багаторазово був в одній з найнебезпечніших ділянок фронту".

Високо оцінює дії Сергія на передовій і його командир батальйону.

"В нього є якась своя родзинка, своя якась харизма, яка притягує особовий склад. Він може і достатньо пошуткувати і почуття гумору там присутнє, і вимогливість. Це дуже класно для офіцера, бо ти все ж таки до тебе люди приходять різні, з різним натхненням і з різним моральним станом душі, бо як там кажуть, командир роти то є батько. Тому яким би не був молодий чоловік, він має бути для особового складу батьком", – Сергій Хайло командир механізованого батальйону першої танкової бригади

Сергій Телушков, каже, їздити в ротації на передову буде допоки в Україні триває війна.

"Я готовий віддати все заради служби. Я ніколи себе не жалів. Мені головне, аби все було для моїх бійців. Коли вони приходять на службу я для них стаю і мамою, і татом. Воно так і є, і мені завжди так розповідали, коли я був на їх місці. Я їм віддаю душу. Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна".

Детальніше історію бійця розповідаємо у сюжеті:

Читайте також:

У Чернігові посмертно присвоїли почесні звання "Захисник України — Герой Чернігова"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди