Востаннє на зв'язок із рідними снайпер 51-ї бригади Сергій Курука виходив на День Незалежності, 24 серпня 2014 року. Хотів поговорити із сином, якому тоді був всього рік, – розповіла Суспільному дружина загиблого волинянина Наталія Курука.
Зв'язок із чоловіком обірвався 25 серпня. Коли він загинув рідні досі не знають.
Наталія Курука розповідає: Сергій часто телефонував із зони бойових дій, розповідав про братерський дух. Одним з останніх місць, де розташовувався блокпост, було село Дзеркальне неподалік Іловайська на Донеччині.
"Говорив, що нас бомблять, він хвилювався. Він постійно прощався. 24 серпня подзвонив і каже: "дай поговорити з Владом". Я кажу, що "Влад уже спить, уже пізно", а чоловік попросив хоч слухавку до вуха сина прикласти", – розповідає Наталія.
Сину Сергія Владу вже вісім років. Каже: часто говорить із мамою про тата, знає його лише із фото."Він сильний, він гарний, у нього щира посмішка. Моя мрія, щоб тато до нас повернувся", – говорить хлопчик.
Про те, що він на війні, в оточенні ворога, Сергій батькам не розповідав, каже батько Іван Курука. Розглядає картини, які син випалив на дереві.
Мама загиблого Сергія Куруки каже: тіло сина шукала чотири місяці, його поховали у місті Дніпро як невідомого солдата. "Ми не знаємо, коли наш Сергій точно загинув. Ми його знайшли по ДНК. Було багато версій. Я не впевнена, що це мій Сергій", – каже мати.
На будинку, де жив Сергій Курука у Луцьку, на проспекті Соборності, 26 встановлена пам’ятна дошка. Дружина загиблого Наталія Курука каже: найбільшу підтримку нині рідні відчувають від волонтерів, бережуть пам'ять про Сергія, який найбільше любив життя.
Довідково: 29 серпня в Україні вшановують полеглих захисників. Саме в цей день під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. В "Іловайському котлі" загинули 48 волинян, шестеро – вважаються зниклими безвісти.
