"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО про "Іловайський котел"

"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО про "Іловайський котел"

"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО про "Іловайський котел" Суспільне Черкаси

Черкащанин Валерій Чепурний один із тих, кому вдалося вирватися із "Іловайського котла" у серпні 2014-го.

До сьомих роковин бою і з нагоди Дня пам’яті захисників України черкаський ветеран поділився спогадами із Суспільним.

Валерій Чепурний пішов на схід, коли дізнався про загибель товаришів, з якими служив ще у 90-их. Був у складі 51-ої окремої механізованої бригади. Тоді перед ними поставили завдання "зачистити повністю Іловайськ".

Як розгорталися події того серпня чоловік пам’ятає й досі. І це не тому, що на телефоні збереглися знімки, а на тілі – шрами. Чоловікові деякі уривки просто не йдуть з голови:

"Уночі сипали фосфорними мінами по нас, промазували, поле горіло, і градами кидали", — пригадав Валерій.

"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО "Іловайський котел"Суспільне Черкаси

Старенький москвич – от хто часто виручав, – розповів чоловік. За знищення автівки, а разом з нею і військових, противник навіть пропонував винагороду у 20 тисяч доларів:

"Це найбойовіша машина. Ми ним вивозили пацанів поранених, у ньому позаду чотири дірки, жодна не пробила нам спинку".

Впевнений, тоді все могло скластися на нашу користь, аби командування не підвело. А це якраз те, з чим не можливо змиритися.

"Поранених та контужених було дуже багато. У когось був компас, карта якогось 48-го року. І тут приходять офіцери: згрупувалися, попросили це в нас і пропали безвісти, залишився лише рядовий склад, який нічого не знає".

"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО "Іловайський котел"Суспільне Черкаси

Ні точного місця розташування, ні як звідтіля вибратися – не знали. Блукали цілі дві ночі.

"У нас пацани прямо на руках помирали. Вдень була спека, а вночі холодно. Трупи вже смерділи, тому щоб переночувати, доводилося їх трохи далі відносити".

Із сім’єю не завжди могли вийти на зв'язок. Але секунди, коли все ж вдавалося почути голос дружини – найцінніші.

"Коли зателефонував їй і почув голос — у мене перехопило подих. А коли сказав їй, що живий, я думав, що через телефон залізе до мене, була така щаслива".

"Поля палали, а хлопці вмирали на руках": спогади черкаського ветерана АТО "Іловайський котел"Суспільне Черкаси

За словами бійця, з усієї роти, яка йшла "зеленим коридором", вибратися вдалося дев'ятьом. Частина потрапила у полон, звільнилися пізніше, ще одна – полягла так і не побачивши рідних. Серед них – Віталій Малиш.

"Довго його не могли найти по тих полях. Воював із нами, був чудовим хлопцем, шкода усіх".

Навіть сьогодні Валерій Чепурний думками на фронті. Через поранення у військкоматах чує лиш відмови.

Тож нині, розповідає, на Схід потрапляє лише у ролі волонтера. Бо, як ніхто знає, наскільки важлива для хлопців підтримка.

Повне відео

Авторка Ольга Котляр

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди