Погляд з Лондона на Кропивницький: люди та місто

Погляд з Лондона на Кропивницький: люди та місто

Погляд з Лондона на Кропивницький: люди та місто Суспільне: Кропивницький

Катерина Іванащенко народилась та виросла у Кропивницькому, зараз мешкає у Лондоні (Англія). Переїхала п’ять років тому, тому що вийшла заміж за тамтешнього чоловіка. Тепер у Кропивницький приїжджає у гості, вже з двома дітьми. Катерина розповіла чим, на її погляд, відрізняються лондонці від кропивничан, про відмінності у вихованні дітей та куди б повела друзів з Лондона на прогулянку в Кропивницькому.

Якими тепер, коли ти мало буваєш у Кропивницькому, тобі видаються місцеві жителі?

Кропивничани для мене – уособлення українців, справжні українці. Але мені видається, що люди тут добрі, але втомлені. Я не кажу всі, але в загальній масі складається враження, що їм важко. Менше посміхаються, менш ввічливі, ніж лондонці. Коли спілкуєшся з ними, є напруга, важко йдуть на контакт. Люди не злі, ні, але мабуть якісь проблеми займають так багато місця в них, що майже не залишається його для радості та позитивних емоцій.

У Кропивницькому одягаються яскравіше, чим в Англії – там одягаються люди дуже спокійно. Жінку на підборах зустрінеш рідко, в громадському транспорті вона може їхати в діловому костюмі, але в кедиках чи кросівочках. Макіяж –дуже спокійний. Кропивничани виглядають все-таки яскравіше. Я б навіть сказала, вони більш доглянуті. Але мені здається, що люди приділяють більше уваги своїй зовнішності, і забувають про свій внутрішній світ.

Як тобі Кропивницький з точки зору архітектури?

Я ніколи не звертала увагу на наші багатоповерхівки, були вони для мене органічними, нормальними, але коли на них подивишся зараз – от наші дев’ятиповерхівки на нашому мікрорайоні, на Попова – це просто жахливо. Оці квадрати утеплення на будинках, вони роз’їдають очі.

Якби сюди приїхали мої знайомі з Лондона, я б їм показала центр міста, гарно. Щоб ми робили? Певно, я б вибрала якийсь заклад для відпочинку, а не відпочинок на природі, тут цього не вистачає, бо Лондон надзвичайно зелений, на найменшому шматочку землі є парки, де є дуже багато зон для відпочинку. Парки тут і там відрізняються. В Лондоні у парках багато відкритого простору і з зеленими газонами. Люди люблять полежати на траві та поніжитись на сонці. Правда, окрім Дендропарку ми нікуди й не ходили. Розумієте, є така установка, що парк має бути десь біля будинку, а тут треба збиратись, їхати, це вже ніби й не зовсім прогулянка, а подія. (У Катерини двоє дітей – двох та чотирьох років). У Кропивницькому має бути більше парків, різних.

Якщо ми вже заговорили про прогулянки з дітьми, то як це виглядає у нас і в Лондоні?

Кропивницькі мами – це мами-мами. Вони набагато серйозніше ставляться до здоров’я, гігієни та дозвілля дітей. Які англійські мами? У дітей дуже багато свободи. Вони їх загартовують, діти взимку ходять в шкарпетках з голими ногами. Це звичне явище – дитина у візочку, в шапці, у печатках та з голими ніжками. Якщо раптом дитина захотіла піти сьогодні в садочок в піжамі, він піде в піжамі, це нормально. У дітей набагато ширша своя приватна зона. Але там дорослі дотримуються вищого рівня безпеки. Тобто, якщо в автомобілі повинно бути дитяче крісло, то це зрозуміло, що машина не рушить з місця, поки дитина не буде в ньому пристебнута. Справа не в поліції, це в голові у мами. Якщо є умова, що у кріслі дитина має бути без куртки, то мама не полінується, і навіть, якщо їй їхати п’ять хвилин, вона одягне-роздягне дитину. Безпека найголовніше, все інше – набагато спокійніше. Наші мами, коли переїжджають туди, дуже важко сприймають те, що діти ходять у садочку у тому ж взутті, що й на вулиці, цілий день. Заснув на підлозі – там і спить дитина – немає денного сну, немає ліжечок в садочку.

Чи відчуваєш ти різницю у якості харчових продуктів?

Тут є великий плюс. У нас є базари та ринки і є можливість купити у бабусь-дідусв їх продукцію. Там це зробити майже не можливо. Якісь ринки є, їх не багато, і мені здається, що на них товар не відрізняється від того, що у супермаркеті. Тут у супермаркетах хвилюються, щоб якась позиція не зникла з полички, щоб нічого не закінчилось, слідкують за строком давності. Там – ні. Уже часто до обіду в супермаркеті не купити ні яєць, ні молока, ні хліба. Можливо, це пов’язано з перенаселенням Лондона. У неділю практично всі магазини зачинені, а ті що відчинені – з 12-ї до 16-ї.

Коли ти приїжджаєш до Кропивницького, мабуть, зустрічаєшся з друзями. Тамтешні посиденьки такі ж?

Англійці дуже ввічливі, вони поважають твою приватність. Навіть до карантину, в чергах вони не підходили близько до тебе. Мабуть через це, для них дружба – це як для нас гарні знайомі. Там не можна поговорити на якість дуже особисті теми, як ми з подружками, дуже рідко звертаються за допомогою один до одного, це вже має щось бути надзвичайно важливе. І якщо я прийду до подруги у гості, то у неї буде заставлений стіл наїдками, то там такого немає. Буде алкоголь, вони дуже не люблять готувати, купують їжу на виніс у ресторанах, або готову в супермаркетах. Тому застілля немає, але алкоголь люблять не менше, ніж у нас. З п’ятниці до неділі паби не пустують.

Читайте також

  • "Рок на Інгулі". На фестивалі у Кропивницькому виступали кавер-бенди та музиканти, які поєднують фольклор з металом та електронікою.
  • У Кропивницькому влаштували вечерю, під час якої презентували страви, рецепти яких записали від старожилів Кіровоградської області. У їх приготуванні застосовували молекулярну кухню, зробили їх майже дієтичними, а в подачі використовували квіти.
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди