"Вкраде чужий дядько": як убезпечити дітей, коли вони самі на вулиці — черкаська психологиня

"Вкраде чужий дядько": як убезпечити дітей, коли вони самі на вулиці — черкаська психологиня

Як убезпечити дітей, коли вони самі перебувають на вулиці чи ігрових майданчиках та що мають знати батьки і діти, у прямому ефірі Українського радіо Рось розповіла психологиня Наталія Попельнюх.

"Мамо, цей дядя пропонував мені покататися" — так нині пригадує черкащанка Олена ситуацію, яка трапилася з її восьмирічним сином. Жінка розповіла, як перебуваючи на роботі, а працює вона продавчинею, незнайомий чоловік спочатку придбав товари у крамниці, а згодом пропонував її сину покататися:

"Це сталось 20 липня, коли я була на роботі. Під'їхав таксист і запитував мене, чи продаю я компот і взагалі поводився дивно. У той момент він був схожий на якогось перевіряючого. В один момент до мене підбіг мій син, який грався на дворі і повідомив, що цей же чоловік пропонував йому покататися з ним на авто. Коли я запитала в чоловіка, з якою метою була зроблена така пропозиція, він мені відповів, що мій син вже дорослий, сам може вирішувати, що йому робити, а його пропозиція заключалась лиш у тому, щоб поїхати разом назбирати квіточок".

Колись злодія можна було з легкістю упізнати, зауважила психологиня:

"Коли у дітей запитували, який на вигляд злодій, вони відповідали, що це має бути високий чоловік, у темному одязі. Нині злочинці не мають особливої зовнішності, що навіть доросла людина не здатна розпізнати його, особливо, коли нібито із ввічливості, хтось пропонує чи то цукерку, чи то морозиво. Це надто тонка грань — між добром і злом. Та не потрібно у дитини формувати недовіру до людей, потрібно із самого дитинства пояснювати, як спілкуватись із чужими та дорослими людьми".

Психологиня пояснила, чому діти йдуть на контакт із чужими людьми:

"У нас немає культури виховання, яка має виходити від самих батьків. Тому трапляються іноді неприємні випадки у спілкуванні. Перше, що провокує дитину до контакту з чужою людиною, це дефіцит уваги від рідних. Тому, коли злодій хоче увійти в довіру до дитини, він використовує прийом, коли дитина почувається важливою і більш дорослою. У таких випадках злодії запитують, чи на правильній вулиці вони знаходяться, чи у правильному напрямку йдуть. І коли дитина розуміє, що вона може допомогти, а не навпаки, тоді в неї виникає бажання далі спілкуватись".

Вік, коли потрібно пояснювати дитині про можливі викрадення, буває різним:

"Такі розмови мають починатися в сім’ї в залежності від розвитку дитини, від її дорослішання, від того, чи виходить вона сама на подвір’я, чи лишається сама вдома. Іноді діти вже у три-п’ять років розуміють важливість теми.

Наприклад, у Німеччині дітям до 12 років заборонено знаходитись самим на вулиці. Тому доцільно починати розмову тоді, коли дитина стає більш самостійною. Але важливо пам’ятати, що під час такої розмови не потрібно дитину залякувати чужими людьми, вона не повинна їх боятись. Варто лиш спокійно пояснити, у яких випадках потрібно припинити розмову з незнайомцями".

Пані Наталія додала і поради для дитини, які допоможуть у таких моментах:

"Потрібно наголосити дитині, що важливо не брати від незнайомців будь-які речі, йти у невідомому напрямку, а потрібно одразу телефонувати батькам, або покликати на допомогу людей, які знаходяться поруч, або й навіть просто голосно кричати".

Психологиня зауважила, що батьки мають переконатись у тому, що дитина знає адресу свого проживання та номер телефону когось із рідних:

"Ще прикрим аспектом є те, що переважно діти не знають на пам’ять номера телефонів їхніх батьків. Тому кожній родині варто приділити увагу і цьому. Щоб дитина легко запам’ятала номер телефону батьків, варто залучити її до гри. Наприклад, дати якийсь невеликий приз, якщо дитина назве чи напише його. І так повторити декілька разів. Тоді й батькам буде легше відпускати дитину самого на вулицю".

Говорячи з дитиною про проблеми викрадень, важливо говорити спокійним тоном, аби не залякати:

"Можна навести дитині приклад, який трапився нещодавно у вашому місті чи будь-де. Однак, при таких розмовах не варто дитині розповідати про наслідки тісного контакту з незнайомцями. У дітей надто чуттєва психіка і такі деталі можуть її вразити. Тому уникайте залякувань. Та недостатньо одного разу поговорити з дитиною, важливо через деякий час перевірити, чи добре вона все пам’ятає. Нехай дитина проговорить все вголос, що вона має зробити. Також гарним методом перевірки може бути прохання сусіда чи знайомого відкрити двері, коли дитина знаходиться на самоті удома".

Наталія Попельнюх додала, що важливо дитину чути, звертати увагу, адже тільки коли у сім’ї є довірливі стосунки, тоді сприймається інформація з кращим розумінням.

Авторка Альона Ніколенко

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди