"Хочу, щоб лунали лише українські пісні". Людмила Курченко співає на вулицях Херсона

"Хочу, щоб лунали лише українські пісні". Людмила Курченко співає на вулицях Херсона

"Хочу, щоб лунали лише українські пісні". Людмила Курченко співає на вулицях Херсона Суспільне Херсон

Херсонка Людмила Курченко співає українські пісні на одній з центральних вулиць міста 3 рази на тиждень по 2 години.

Одна з улюблених пісень Людмили Курченко - "Вишивала дівчина". На вулиці Суворова жінка співає зранку, або ввечері. Згадує, як розпочала.

"Я пережила велике горе, втратила доньку, і довго не могла прийти до тями. І ось одного разу я познайомилася з музикантом, Сергій його звали. І він говорить, бери гітару, все ми йдемо з тобою на Суворова співати. І я почала співати", - розповідає Людмила.

Людмила Курченко народилась у Полтаві, в Орджинському районі у селі Маяківка. До Херсона переїхала 2014 року з Донеччини.

"Коли ми переїхали на Донеччину з бабусею і мамою, то співали українських пісень. В нас пісня не змовкала. В мене багатий репертуар. От я сиджу і виконую пісні. Я думаю, якщо там десь з неба мене бачать мама і бабуся, то вони радіють, що я продовжую їх справу", - каже жінка.

Людмила Курченко співає лише українські пісні. Розповідає, що не давно до неї підійшов чоловік, років 40 – 45, військовий. Він спитав – чому співаєте лише українські пісні? А вона йому відповіла - я не хочу, щоб в Херсоні було ХНР - Херсонської народної республіки як на Донеччині.

"Коли на душі важко, коли тривога, мабуть, ще залишилося те, коли почалася війна і там були батьки, і досі там живе родина мого брата. Це уявити важко, коли ти вранці прокидаєшся і треба швидко зателефонувати рідним і почути що вони живі, бо вони жили на лінії обстрілу. Пів року родина брата жила у підвалі, виходили іноді аби купити продукти. І цей страх залишився в мене і зараз", - розповідає виконавиця українських пісень.

Людмила говорить - співаючи вона неначе оживає. І це одна з причин чому вона співає на вулиці. За години співу може трохи й заробити та таким чином допомогти родині сина, та трьом онуках, які живуть у Маріуполі.

Основна робота Людмили в обласному палаці творчості. Там вона працює методисткою та керівницею народного хору української пісні "Співочі барви". У її колективі 30 хористів, віком старше 60 років. У вільний від роботи час, говорить, любить помріяти.

"Одна з моїх мрій – щоб закінчилася війна і матері перестали ховати своїх дітей. Це саме страшніше – поховати дитину, і потім усе життя жити з таким горем. Якби я могла, то віддала б своє життя аби тільки перестали гинути молоді хлопці", - розказує жінка.

Людмила хоче співати рідною мовою у рідній країні, а ще подорожувати. Одна з її мрій - провести відпустку в Європі.

Жінка додає, що дуже хоче власне житло, бо зараз мешкає у гуртожитку. Жартома говорить, - раптом заможна людина почувши її спів, до футляра покладе ключі від квартири.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди