Через 40 років мертвих у соцмережах буде більше, ніж живих. Що робити з "цифровою спадщиною"

Через 40 років мертвих у соцмережах буде більше, ніж живих. Що робити з "цифровою спадщиною"

Через 40 років мертвих у соцмережах буде більше, ніж живих. Що робити з "цифровою спадщиною"

До 2060 року кількість облікових записів в соціальних мережах мертвих людей перевищить кількість записів живих, тому людству варто замислитися про те, що робити з "цифровою спадщиною". На це в інтерв'ю науковому журналу Science звернув увагу американський соціолог Фахім Хуссейн, запропонувавши розробити законодавчу базу та культуру "цифрового трауру".

Навіщо потрібна культура "цифрового трауру"

За словами соціолога, особистими повідомленнями, фото і навіть банківськими даними після смерті власника акаунта керують платформи самостійно, інші люди або уряди. Проблема стосується будь-яких послуг, якими користується людина в інтернеті: всі дані, які вона будь-коли вносила, зберігаються онлайн. Зокрема, в країнах з розвиненою економікою розповсюджений онлайн-банкінг із великою кількістю особистих даних, які роздають люди, не замислюючись про те, як їх можуть використати в майбутньому.

Як приклад дослідник навів історію студента та активіста Нахаана Аль Муктадіра, який страждав від раку. У своєму Facebook хлопець ділився особистим досвідом боротьби з хворобою і переживаннями. Коли він помер, рідні та друзі Муктадіра хотіли зібрати його записи в книгу, але не змогли: соціальна мережа "увічнила" його сторінку як мертвої людини, тож всі його записи стали недоступні для інших. Родина померлого намагалася переконати Facebook дозволити їм доступ, але безуспішно. По суті, їй довелося боротися за його "цифрову спадщину".

Які є варіанти

Найефективнішим виходом з подібних ситуацій дослідник вважає розробку відповідного законодавства, яке регулюватиме "цифрову спадщину". Водночас він зазначає, що скептично ставиться до примусових дій і добре б дозволити ринку інтернету обирати стандарти самостійно, однак він вважає, що на практиці це не дасть результату.

Крім того, важливою є розробка відповідної соціальної культури поведінки щодо даних померлих.

Цікавими прикладами Хуссейн називає досвід Японії та Кореї, де розповсюджені цифрові надгробки. Так, у Японії на деяких кладовищах є QR-коди, за допомогою яких можна послухати улюблену пісню померлого, подивитися його улюблені фільми, прочитати улюблені цитати тощо. На думку соціолога, такий спосіб пам'яті може бути як терапевтичним для живих, так і погіршити ситуацію: форми "цифрового трауру" можуть травмувати і не дозволяти рухатися далі після смерті близької людини.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди