Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав Дрокін

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав Дрокін

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав Дрокін Національний музей історії України

Харківський ювелір Станіслав Дрокін поєднує в одній каблучці золото й титан так, що один метал стає продовженням іншого. Камені, які він використовує, австралійські та мексиканські опали, молдавіт, що виник внаслідок падіння на Землю метеоритів, тощо навіюють думки про екзотичні подорожі.

Побачити такі ювелірні прикраси, які є витвором мистецтва, можна до 1 серпня в Музеї історичних коштовностей України на виставці "Станіслав Дрокін — ДНК автора", а щоб краще зрозуміти їх цінність, Суспільне Культура у партнерстві з Національним музеєм історії України підготувало інтерв'ю з їх творцем.

"Свою творчість я умовно поділяю на арт і дизайн"

Ваша виставка в Музеї історичних коштовностей України називається "ДНК автора". Як добирали роботи для неї?

Національний музей історії України
ДНК автора — це мій творчий шлях та вплив на нього людей і природи, які оточують мене. Моє захоплення ювелірним мистецтвом триває близько 35 років. До експозиції виставки увійшли твори, створені протягом 21 року, — із 2000-го до сьогодення.

Експозиція відображає твори, зроблені в різних техніках: пластика в м’якому матеріалі, 3D-технології, послідовне й гібридне лиття, лиття по титану, змішана техніка — 3D-моделювання і робота гарячою голкою.

Свою творчість умовно поділяю на арт і дизайн. Арт — мистецтво, авторські техніки, унікальні у своєму роді твори. Дизайн — сучасні технології проєктування, подальша ручна обробка. В обох напрямках велика увага присвячується деталям, формі, фактурі, технічним рішенням, якості матеріалів і виконання.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

Виставка прикрас працює до 1 серпня.

Створюючи прикраси, ви застосовує класичні й сучасні технології. Ваш винахід — техніка подвійного гібридного лиття "метал у метал" (біметалеве лиття). Як ви прийшли до цієї техніки?

Я не вважаю, що це винахід, усе вже робилося до нас. Головне, яким шляхом кожен до цього приходить. У мене одного разу виникла ідея відлити один метал у форму з іншим металом, щоб цей метал був продовженням іншого й переплітався з ним. Експеримент вдався.

За деякий час, готуючись до конкурсу в Мілані, вирішив продовжити почате та створив дві прикраси, використовуючи різні комбінації металів: у Biaurium каблучці "Карменер" – два кольори золота, в Cupaurium каблучці "Дві річки" – мідь із золотом. З огляду на різницю температур кожного із цих металів, а саме – рідкого, що заливається, і того, що у формі, – зміни властивостей, окрім поверхневого окислення, я не виявив.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

Каблучка "Таємниця Всесвіту", для якої Станіслав Дрокін використав молдавіт.

Ваша методика перетинається зі стародавньою індійською технікою лиття ganga-jumna (ганга-джамна). Також її використовували у скіфські часи та в давньому Китаї. Ви дізналися про цей перегук, коли винайшли свою техніку. В чому унікальність мистецтва ганга-джамна?

Коли я створив Biaurium каблучку "Карменер" і Cupaurium каблучку "Дві річки", то звернувся до колег у Фейсбуці — групи британських ювелірів. Я прикріпив фото процесу й готового твору та запитав про те, чи траплялися кому-небудь схожі експерименти в інших ювелірів, чи це ноу-хау. З відповіді американського колеги дізнався про давньоіндійський метод ganga-jumna.

Унікальність моєї авторської техніки полягає у зв’язку з нематеріальною культурною спадщиною майстрів стародавньої Індії. Вони використовували аналогічну техніку в місті Праяградж, або Праяґ (до 2018 року — Аллахабад), у місці злиття гирл річок Гангу і Джамни. Загалом, цю техніку обирали для виготовлення творів релігійного призначення із бронзи та міді або предметів побуту. Нині, за інформацією із деяких джерел, згадана техніка втрачена. Мені невідомо, як стародавні майстри працювали в техніці біметалічного лиття і чи створювали взагалі ювелірні прикраси за допомогою методу ganga-jumna.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

Каблучка "Гібридне лиття №3: Дві річки" отримала нагороду на конкурсі Artistar Jewels 2018 (Мілан, Італія).

"Якщо не подобається результат, можна почати все спочатку"

Наскільки ви обізнані з ювелірним мистецтвом, що розвивалося на території України? Який період цікавить вас найбільше?

На жаль, я не вивчав глибоко цю тему. Завдяки багаторічним практичним знанням і досвіду з ювелірної та граверної справи мені із фахового погляду зрозумілі техніки, які використовували стародавні ювеліри на території України.

На початку творчого шляху я освоював класичне ювелірне мистецтво. Завдяки настановам мого друга Андре Енската я захопився сучасним авторським ювелірним мистецтвом, висловлюючи своє бачення світу, почуттів, гармонії через матеріальну форму. Мене захоплюють не реконструкція чи інтерпретація минулого, а експерименти й самовираження, пошук і вивчення нових напрямків. Хоча без знань про минуле не можна рухатися в майбутнє.

Вам подобається створювати прикраси без ескізів, наче "ювелірний джаз". Невже ця імпровізація не має жодних правил? Адже ціна помилки дуже висока.

Правила є скрізь, навіть у джазі, — це гармонія, оригінальність і неповторність. Ціна помилки невисока, тому що кожен етап осмислений. А якщо не подобається результат, можна почати все спочатку, для цього треба викріпити камені й переплавити метал.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

Каблучка "Морська феєрія" - одна з найбільш ранніх робіт Станіслава Дрокіна, представлених на виставці.

До речі, чи траплялися ситуації, коли готовий виріб не відповідав очікуванням, задуму?

У світі немає нічого ідеального, все відносно. Кожен твір — як дитина, яка йде у своє нове життя і має свою історію. У процесі створення поступово вимальовуються образ і форма, ідейний зміст твору. І якщо щось не подобається одному, то в іншого це може викликати бурю позитивних емоцій.

Камені, які ви використовуєте, походять із різних частин світу, наприклад, австралійські опали. Як шукаєте й добираєте ці матеріали?

У сучасному світі пропозицій матеріалів величезна кількість. Ринок дорогоцінного каміння України вільний і в ньому немає заборон щодо операцій. На світовому ринку дорогоцінних каменів багато як недобропорядних, так і порядних — авторитетних постачальників. Віддаю перевагу останнім. Оскільки я — фаховий гемолог, мені легше орієнтуватися у пропозиціях. Обираю камені, які мені подобаються і вражають унікальними включеннями.

Як вам допомагає використання 3D-технологій? Із якими матеріалами можна так працювати?

До 3D-технологій у мене двояке ставлення. З одного боку, це такий самий інструмент, як різець або олівець, який допомагає та спрощує шлях від ідеї до її втілення. З іншого боку, це шлях до занепаду спадкоємності поколінь у традиційних, класичних техніках роботи з матеріалом.

Робота ювеліра в Україні. Які є складнощі, пов’язані із законодавством і специфікою ринку?

На жаль, ювелірний ринок України в тому вигляді, який був 20 років тому, занепадає. Великі підприємства не витримують навантаження, пов’язаного з економічними кризами, купівельною спроможністю населення, недобросовісними операторами, пандемією, деякими неврегульованими положеннями в законодавстві й митному кодексі.

Проте ми живемо в унікальний час і є свідками розвитку contemporary — сучасного ювелірного мистецтва. Завдяки доступу до інформації та передових технологій все більше молодих авторів бажають заявити про себе, змінити формати і стереотипи, що існують, запропонувати щось альтернативне, інше.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

Каблучка "Гніздо" (титан і золото) перемогла в номінації "Альтернативні метали/матеріали" ювелірного конкурсу Saul Bell Design Award 2020 (Альбукерке, США).

Чи існує в українському ювелірному мистецтві спадкоємність?

Моїм першим учнем у ювелірній справі став рідний брат Владислав Дрокін. Я консультував і навчав невелику кількість молодих ювелірів, серед яких особливо хочу відзначити колишніх учнів, а нині високопрофесійних фахівців: 3D-дизайнера Ольгу Гарманову та найкращого, на мій погляд, майстра-ювеліра Володимира Назарова.

Я не вірю у спадкоємність. Це доволі рідкісне явище. Кожна людина має знайти і пройти власний творчий шлях. Сподіваюся в майбутньому приділити менторству більше уваги.

Ви відзначаєте зниження зацікавленості прикрасами серед сучасної молоді. На вашу думку, в чому причина?

Український ювелірний ринок дуже інертний. Тільки в останні кілька років він почав змінюватися. У зв’язку із цим молодіжна цільова аудиторія ювелірного ринку стрімко формується. Сучасна молодь не цікавиться предметами розкоші, золотом і діамантами, назви світових ювелірних брендів їм майже невідомі. Нове покоління обирає ґаджети, модні аксесуари, подорожі. Їм властиве бажання виділитися своєю індивідуальністю та унікальністю. Тому попит на символи у вигляді сучасних прикрас, які це відображатимуть, буде збільшуватися.

Що перетворює прикрасу на витвір мистецтва: розповідає ювелір Станіслав ДрокінНаціональний музей історії України

На виставці Станіслава Дрокіна в Національному музеї історії України.

У своїх роботах ви використовуєте не лише дорогоцінні метали, а й, наприклад, титан. Що робить річ коштовною?

Присутність у творах недорогоцінних матеріалів у поєднанні з дорогоцінними металами і камінням робить прикраси дорогоцінними. А цінність будь-якого ювелірного твору-прикраси — в унікальності, авторській ідеї. Полотно й фарби нічого не варті у порівнянні з картиною художника.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше