Вихід в Атлантику, атомні судна та 50 років у морі. Історія моряка-підводника Олександра Калініченка

Вихід в Атлантику, атомні судна та 50 років у морі. Історія моряка-підводника Олександра Калініченка

Ексклюзивно
Вихід в Атлантику, атомні судна та 50 років у морі. Історія моряка-підводника Олександра Калініченка Суспільне Одеса

Олександр Калініченко провів у морі більшу частину життя. Він офіцер-підводник, який брав участь у першому виході фрегата "Гетьман Сагайдачний" за межі Чорного моря. За роки служби побував у трьох океанах та відвідав майже 40 морів. До Дня ВМС ЗСУ Суспільне публікує історію моряка.

Олександру Калініченку – 67 років, з яких більш ніж 50 він провів у морі. Чоловік народився в Миколаєві, в родині військовослужбовця-фронтовика. Як зазначає підводник, завжди знав, що буде військовим моряком, тому після восьмого класу вступив до Нахімовського військово-морського училища в Санкт-Петербурзі. Конкурс був великий – 16 людей на місце, однак йому вдалося скласти іспити та вступити до бажаного закладу.

Далі продовжив навчання у Тихоокеанському вищому військово-морському училищі імені Макарова на мінно-торпедному факультеті, мріючи опинитися на підводному човні. Професію військового моряка обрав, оскільки батько служив на крейсері, есмінці та естері.

"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Завжди вважав, що підводні човни – еліта військово-морського флоту. Тому хотів саме туди, і саме на атомні судна. Коли був хлопчиком, в училищі мені зробили операцію – пробивали лобні пазухи, аби міг займатися водолазанням. Зробили невдало, але це доводить, що бажання бути військовим моряком в мені було запрограмовано заздалегідь"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, – запевнив Олександр Калініченко.

Історія моряка-підводника до дня ВМССуспільне Одеса

Військовий моряк Олександр Калініченко.

З 4–го курсу училища юнака відрахували. За його словами, причиною стала не відсутність добрих показників у навчанні, а дисципліна, але офіційної підстави він не знає й досі. Згодом Олександра Олександровича призвали на службу на мінно-торпедному головному арсеналі Тихоокеанського флоту. Потім він попрацював в Іллічівському морському торговельному порту на буксирі "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Бригадир"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ і повернувся до Владивостоку, де його поновили у навчанні. Училище завершив з червоним дипломом за спеціальністю "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎воєнний інженер-електромеханік з торпедного озброєння"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ та отримав військове звання лейтенанта.

З середини 70–х років Олександр Олександрович розпочав офіцерську службу на атомних торпедних підводних човнах. За роки служби працював на трьох ракетних крейсерах, чотирьох торпедних атомних підводних човнах та одному дизельному.

"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Міцний корпус об’єднував. Це не те, що на надводних кораблях, бо там відчувається висока різниця між моряком і командиром. А в міцному корпусі від кожного залежить доля всіх, тому відносини зовсім інші. Можливо, впливає й те, що умови дуже суворі, тому члени команди більш людяно ставилися одне до одного, навіть незнайомці"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, – додав капітан.

На формі Олександр Колісніченко показує почесний нагрудний знак командира підводного човна. Чоловіку його вручили, коли він отримав допуск до самостійного керування атомними підводними човнами – "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎627–А"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ та "667-АУ".

"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎667-АУ" – ракетний підводний крейсер стратегічного призначення. На хвилинку, він мав 16 балістичних ракет. Думаю, один цей підводний човен за своїм стримувальним ефектом міг би замінити сьогоднішнє Міністерство оборони та Збройні сили України"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, – запевнив він.

Історія моряка-підводника до дня ВМССуспільне Одеса

Державні нагороди Олександра Калініченка.

У 1990–му році Олександра Калініченка звільнили зі Збройних сил СРСР у запас, а вже в 1992–му році військовий прийняв присягу на вірність Україні. Через два роки він взяв участь у першому в історії ВМС виході в Атлантику фрегата "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Гетьман Сагайдачний"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ під час походу до Франції, де проходила акція "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Армада Свободи"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ на честь 50–ї річниці висадки союзників у Нормандії. Це був перший вихід українського корабля за межі Чорного моря і перший далекий похід в історії ВМС України. В 1996 році через відсутність підводних човнів у складі ВМС України вступив у командування великим десантним кораблем "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Рівне"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎. Згодом був звільнений з лав ЗСУ та ходив у рейси на підпрапорних цивільних судах. У 2003 році чоловік отримав звання капітана далекого плавання.

У 2013–2014 роках чоловік підтримував Майдан. За його словами, стояти осторонь було неможливо, оскільки події стосувалися майбутнього цілої держави. У 2014 році військово-морський аташе В’єтнаму запропонував Калініченку готувати в’єтнамських підводників, оскільки в країні з’явилися 6 нових підводних човнів. Пропозиція, каже чоловік, була заманливою, але допомоги потребувала своя країна, оскільки зазнала агресії з боку Росії. Олександр відмовився та почав допомагати ВМС розбудовувати нове покоління військових моряків на посаді наукового співробітника Інституту Військово-Морських сил національного університету "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Одеська морська академія"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, де викладав тактику, бойові засоби флоту та торпедне озброєння.

Історія моряка-підводника до дня ВМССуспільне Одеса

Моряк-підводник Олександр Калініченко.

"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎У нас з’явилася можливість виховувати людину, яка в маленькому колективі здатна оцінювати обстановку, приймати командирське рішення та відповідати за нього. І ми таких командирів нової генерації вже зробили доволі багато"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, – запевнив капітан.

За роки служби Олександр Калініченко побував у трьох океанах, 36 морях та 63 країнах. Щодо змін в структурі Військово-Морських сил України протягом останніх семи років, чоловік запевняє – вони є, і досить помітні.

"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Що було у ВМС в Одесі в 2014 році? Нічого. Лише допоміжні кораблі. Навіть рейдовий тральщик "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Генічеськ"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎ з Одеси забрали. А зараз тут є фрегат "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Гетьман Сагайдачний"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, три малі броньовані артилерійські катери "‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎Гюрзи-М"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, ракетний катер "Прилуки", 2 десантно-штурмові катери типу "Кентавр" та рейдовий тральщик "Генічеськ". Також є 2 катери типу "Айленд" в Южному, середній десантний корабель "Юрій Оліференко" в Очакові, 4 малих броньованих артилерійських катерів типу "Гюрза-М" у Бердянську. Очікується ще три "Айленд", два мінно-тральні кораблі, сумісне будівництво ракетних катерів з Великобританії і корветів з Туреччиною. На додачу планується придбання двох надмалих підводних човнів, де можуть знадобитися і мої знання. Крім того, якщо в 2014 році було лише два батальйони морської піхоти, то зараз дві бригади морської піхоти, тобто близько 6 батальйонів. Тому перспектива ВМС є, але це не завдання лише ВМС, а й всієї держави"‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎‎, – зазначив він.

Читайте також

  • США виділила $12 млн на будівництво нової бази для української Морської охорони в Одесі
  • У порту "Південний" на Одещині відкрили пункт базування Військово-Морських Сил
  • В Одесі готуватимуть екіпажі для служби на американських катерах "Айленд"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди