"Яскравих голів бракує через страх помилки". Кропивницький футбольний тренер Ярослав Карауш

"Яскравих голів бракує через страх помилки". Кропивницький футбольний тренер Ярослав Карауш

"Яскравих голів бракує через страх помилки". Кропивницький футбольний тренер Ярослав Карауш Фото: УНІАН

19 червня відзначали Всесвітній день дитячого футболу. Кропивницький футбольний тренер Ярослав Карауш одинадцятий рік тренує дітей різного віку. Суспільне дізнавалося, як розпізнати перспективного футболіста та чим відрізняються дорослий і дитячий футбол.

"Яскравих голів бракує через страх помилки". Кропивницький футбольний тренер Ярослав КараушСуспільне: Кропивницький

Ярослав Карауш – тренер у дитячо-юнацькому футбольному клубі “Альянс”.

Про футбольний клуб

Ярослав Карауш – тренер у дитячо-юнацькому футбольному клубі “Альянс”. Він закінчив Олександрійське педучилище, за освітою вчитель початкових класів. Захоплення футболом, каже, в нього від мами – ветеринарної фельдшерки: вона любила переглядати по телевізору футбольні матчі. У 2010 році Ярослав Карауш працював учителем фізкультури у кропивницькій школі і тоді вирішив створити клуб. Засновниками стали ще двоє людей, серед них – брат Ярослава Андрій Карауш. Вихованців у середньому ходить більше сотні, каже Ярослав Карауш. Є школярі й дошкільнята. Занять з тренером достатньо тричі на тиждень, щоб “дитина скучала за футболом”. За словами Ярослава Карауша, так роблять у європейських футбольних академіях, наприклад, у “Барселоні”. “Поза межами клубу дитина може грати хоч і щодня, але не під керівництвом тренера, а просто у дворі, де знайде м’яч”.

"Яскравих голів бракує через страх помилки". Кропивницький футбольний тренер Ярослав КараушСуспільне: Кропивницький

Про футбольний талант

Не по кожній дитині можна відразу зрозуміти, що вона має футбольний талант, говорить Ярослав Карауш. Через це, каже, у дитячому футболі важливий індивідуальний підхід.

З того, що може відразу видати перспективного футболіста, – координація і швидкість рухів. “Така дитина як гумова. Вона впала і відразу ж встала”.

Тренер вважає: дітям треба надати умови для тренувань і викласти загальні принципи. “Кожен тренер має свою методику і ніхто не знає, яка правильна. Раніше діти взагалі у дворах грали”. Сам Ярослав Карауш взяв за основу поради угорського тренера і теоретика футболу Арпада Чанаді, трохи змінивши їх і додавши дещо своє. “Треба не покладатися на інтуїцію тренера, а добросовісно робити свою справу. Все одно буде і позитивне, і негативне. Не буває перемог без поразок”.

Грають усі

Ярослав Карауш називає себе фанатом дитячого футболу. Каже: він чесний і дає справжні емоції.

Дорослий футбол – видовищний за майстерністю, дитячий – за емоціями.

Тренер вважає: грати повинні всі вихованці. “Деякі тренери на турнір приводять до 20 дітей, а грають з них п’ятеро. Решта просто виходять отримувати медалі. У мене приходять 8-10 чоловік і всі вони грають однаково”. Сам Ярослав Карауш грати в футбол любить, але після хвороби на поле виходить рідко. “Я дітям показую елементи, а потім вони самі грають. Головне – правильно дати завдання. Треба, щоб діти більше чули не тренера, а себе. Я даю можливість їм себе проявити і спокійно дивлюся, як у них це виходить. Діти інколи самі щось пропонують ”. Головна установка, яку наставник намагається дати дітям, – це вірити в себе і боротися до останньої секунди. “Є багато прикладів, коли моя команда програє в один, два, три м’ячі, але ми потім навіть за сім секунд зрівнюємо рахунок і виграємо по пенальті”.

Про український футбол

Щоб футбол був видовищним, каже Ярослав Карауш, гравці не повинні боятися ризикувати і брати на себе відповідальність. Говорить, яскравих голів і комбінацій бракує через страх помилки і це значною мірою закладається в футболістів в дитинстві. “У нас тренери забороняють дітям обігрувати суперників. Діти бояться втратити м’яч, бо батько вдома дасть на горіхи, що через тебе пропустили гол. І діти не обігрують, а відразу віддають пас. Саме через це за кордоном дітям до 12 років не оголошують результат після матчу і не ведуть турнірні таблиці. Тоді діти не бояться брати на себе гру”. Ярослав Карауш каже: наставник Андрій Шевченко при допомозі помічників з Європи намагається просувати саме такий футбол. “Можливо, ще немає такого результату, але вже видно малюнок гри. Ви подивіться на гру з Нідерландами (13 червня збірна України з футболу грала проти Нідерландів у першому турі Чемпіонату Європи – ред.).Це були божевільні швидкості. Це є і приклад гри високого рівня. Там Україна програла 3:2, але це не головне. Там був красень-гол Андрія Ярмоленка. Можна простояти 79 хвилин і за одну хвилину стати героєм матчу”. Ярослав Карауш каже: вболіває не за конкретний клуб, а за збірну України. “Мені подобаються удари Руслана Маліновського і вміння тримати м’яч Марлоса (обидва футболісти – атакувальні півзахисники збірної України – ред.)”. Також Ярослав Карауш відзначає паси ветерана “Зірки” Олександра Мизенка, гру дніпропетровського “Дніпра” у 80-х роках з його лідерами Геннадієм Литовченком і Олегом Протасовим і дует Андрія Шевченка і Сергія Реброва в київському “Динамо” 90-х.

Турніри в Кропивницькому

Футбольний клуб “Альянс” проводить різні турніри з футболу і футзалу. Це “Різдвяний ярмарок футзалу”, “Пенальті – ще не вирок!”, “Усе в твоїх ногах”, “Кубок мрії”. Ярослав Карауш каже: починали з десятка команд. За 10 років існування клубу кількість учасників з усієї України перевищила тисячу. За словами тренера, усі отримують медалі й кубки. Також вихованці клубу грають за різні академії в дитячо-юнацькій футбольній лізі. У червні вихованці “Альянсу” Нікіта Лісіца й Артем Олексенко стали срібними призерами чемпіонату ліги в складі “Зірки” U-14 (серед 14-річних футболістів). У травні Ярослав Бурлаченко разом клубом “Олександрія-Аметист” вийшов до елітного дивізіону дитячо-юнацької ліги і тепер гратиме з однолітками з “Динамо” й “Шахтаря”. Максим Скороход грає за львівські “Карпати”. “Але й це не головне – називати прізвища саме цих дітей. Є інші вихованці, які, можливо, стануть відомими лікарями і директорами фабрик. Головне, що вони приходять і отримують задоволення, граючи в футбол. Буває, батьки говорять: ми грали з командами топ-рівня. У півфіналі була “Оболонь” з Києва, у фіналі – Одеський “Чорноморець”. Потім я питаю у дітей, яким по вісім років: “Діти, з ким ви грали?”. Вони відповідають: “У півфіналі грали з “зеленими”, а в фіналі з “синіми”. Потрібно знати психологію дитини”.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди