Перейти до основного змісту
Українські рятувальники допомагають Франції: як команди з різних країн разом гасять лісові пожежі

Українські рятувальники допомагають Франції: як команди з різних країн разом гасять лісові пожежі

Українські пожежники у Франції: як команди ЄС гасять пожежі
Французькі пожежники, розгорнуті в Жиронді в липні 2026 року. AFP/ALAIN JOCARD

У четвер, 23 липня, було активовано Механізм цивільного захисту Європейського Союзу, щоб допомогти Франції у боротьбі з лісовими пожежами в Жиронді.

Протягом останніх кількох тижнів пожежники з кількох країн Європейського Союзу допомагають гасити пожежі у Франції. Це стало можливим завдяки активації Механізму цивільного захисту Європейського Союзу (EUCPM), створеного у 2001 році. Але як усім цим пожежникам — які не розмовляють однією мовою, не мають однакового обладнання та працюють за різними процедурами — вдається діяти злагоджено і разом боротися з вогнем після прибуття на місце?

Не дивно, що офіційною мовою координації операцій є англійська. Однак серед тисяч залучених пожежників — французьких, німецьких, українських чи румунських — багато хто недостатньо добре володіє англійською або може спілкуватися нею лише на базовому рівні. Тому для координації комунікації на європейському рівні призначають офіцерів зв'язку. Однією з вимог до кандидатів є володіння англійською мовою.

Ціль, яку треба досягти

Кожна команда підкріплення прибуває зі своєї країни у супроводі офіцера зв'язку, відповідального за взаємодію з країною, яка приймає допомогу. «Усі вказівки передають англійською цьому офіцеру зв'язку, а він перекладає їх, щоб їх можна було виконати безпосередньо на місці», — пояснює командир Арно Ангонен, представник Національної федерації пожежних служб. Минулого тижня у департаменті Вар він допомагав приймати румунський підрозділ підкріплення.

«Маневри, технічні прийоми та методи роботи справді можуть відрізнятися залежно від країни, але це не має великого значення», — додає командир. «Ми зосереджуємося на меті, якої потрібно досягти, незалежно від способу. Що стосується технічних аспектів виконання, вони є специфічними для кожної країни, і це вже їхня відповідальність».

«Ми визначаємо завдання, а офіцер зв'язку — який командує своїм підрозділом — вирішує, який саме маневр мають виконати його люди», — пояснює Арно Ангонен, представник Національної федерації пожежних служб.

Водночас пожежникам безпосередньо на місці майже не потрібно спілкуватися зі своїми колегами інших національностей. «У зоні проведення операції між командами різних національностей не обов'язково відбувається взаємодія. Іноді вона виникає ситуативно, і тоді за допомогою базової англійської та жестів нам вдається порозумітися». Взаємодія з місцевим населенням також є обмеженою, оскільки підрозділи підкріплення рідко розміщують у безпосередньому контакті з жителями. Передусім їх залучають для «захисту чутливих об'єктів».

Перехідники для з'єднання обладнання

Наступне питання стосується обладнання. Кожен підрозділ підкріплення прибуває зі своїми автомобілями, вантажівками, пожежними рукавами і навіть авіаційними засобами. Країна, яка приймає допомогу, має забезпечити все необхідне, щоб це обладнання можна було під'єднати до її систем. «Пожежники прибувають зі своїм обладнанням. Після прибуття на місце їм надають перехідники. На практиці вони дають змогу, наприклад, з'єднати румунські пожежні рукави з французькими. Завдяки цьому вони можуть працювати так само, як будь-який французький пожежний автомобіль», — зазначає Арно Ангонен.

Є також рації, які дають командам змогу спілкуватися під час операцій. І тут кожен підрозділ підкріплення прибуває зі своєю радіомережею та власними раціями. Офіцеру зв'язку видають рацію, підключену до французької мережі, і він передає накази командування через радіомережу свого підрозділу.

«Зв'язки неминуче виникають»

Попри всі ці перешкоди, між пожежниками різних національностей формуються міцні зв'язки. Символом їхньої товариськості залишається давня традиція — обмін нашивками. «Це перше, що роблять пожежники під час зустрічі. Це перший знак товариськості», — наголошує Арно Ангонен.

Завершення місії підкріплення відзначають спільною фотографією залучених команд із прапорами їхніх країн. «Ми живемо поруч із ними протягом кількох днів, а іноді й кількох тижнів, у досить напружених умовах проведення операцій. Тому зв'язки неминуче виникають. Коли настає час прощатися… Я не скажу, що все відбувається зі сльозами на очах, але ці зв'язки справді залишаються», — підсумовує командир.

Audrey Abraham / franceinfo / 6 серпня 2026 року о 07:19 (CEST)

Топ дня
Вибір редакції
На початок