"Якщо об'єктивність є, можна святкувати". В День журналіста Іван Гребенюк розповів про професію

"Якщо об'єктивність є, можна святкувати". В День журналіста Іван Гребенюк розповів про професію

"Якщо об'єктивність є, можна святкувати". В День журналіста Іван Гребенюк розповів про професію Facebook Івана Гребенюка

Журналіст Іван Гребенюк починав свою кар’єру у Кропивницькому (тоді Кіровограді). Майже вісім років був кореспондентом ТСН. Нині – журналіст-міжнародник у Чехії. Він знімав сюжети про війну на Донбасі, на 10 років депортований з Білорусі і знає, як це – ризикувати. Про свою роботу, стандарти в українській і міжнародній журналістиці Іван розповів Суспільному в професійне свято журналістів.

Цінність професії

Іван Гребенюк у журналістиці з 2007 року – з 19 років. Працював у структурі, яка зараз є філією Суспільного, а тоді була Кіровоградською обласною державною телерадіокомпанією. Спочатку був кореспондентом і ведучим на обласному радіо, потім перейшов у відділ телевізійних новин: там готував сюжети, вів ранкові й вечірні прямі ефіри. У 2009 році став спецкором СТБ в Кіровоградській області. Наступного року переїхав в Київ. Каже, журналістика була дитячою мрією: вплинули образи тодішніх телеведучих і, можливо, “якась загальна краса професії”. “Я розгортав газету перед дзеркалом і уявляв себе ведучим, читаючи уголос новини”.

"Журналіст багато бачить, тому професія має побічні ефекти". Іван Гребенюк про професіюFacebook Івана Гребенюка

2009-2010 рік, Канал "Кіровоград"

Потім були роки навчання в університеті за спеціальністю “видавнича справа і редагування” і реальна журналістська робота в кадрі й за кадром. Спочатку це все просто подобалося, каже Іван, а років через п’ять прийшло усвідомлення того, що ти займаєшся чимось цінним. “Це коли, наприклад, є проблема, і журналіст допомагає її вирішити, причому не порадою, а просто висвітлюючи”. Але, говорить, треба враховувати, що ця професія забирає багато часу. “Спочатку взагалі забувається особисте життя, бо журналістика тебе скрізь переслідує. Ти повсюди бачиш тему і намагаєшся в неї вникнути”.

Військовий кореспондент

Іван Гребенюк він репортажі з Євромайдану в Києві, потім почав їздити на Донбас. Поїздки в зону бойових дій тривали упродовж півтора року. Іван працював по всій лінії фронту від Маріуполя до Луганської області. “Ми були конкретно на лінії зіткнення, і, звісно, траплялося всяке. У багатьох моментах було страшно. Були й обстріли, було й захоплення кавказькою диверсійно-розвідувальною групою”. Журналістика – специфічна професія, каже Іван, і вона, попри багато вражень, дає й інший ефект. “У нашій професії, коли ти працюєш у великій журналістиці, якщо так можна сказати, коли ти побачив багато, бувають різні побічні дії. Я, наприклад, не приховую, що маю посттравматичний синдром і досі працюю з психологом. Твої страхи й твоє минуле інколи вилазять боком. Це інший бік професії. Людина взагалі-то може багато витримати, але інколи це буває лише через страх”. На питання, яка якість більше всього потрібна журналістові, Іван відповів – “стресостійкість”.

"Журналіст багато бачить, тому професія має побічні ефекти". Іван Гребенюк про професіюFacebook Іван Гребенюк

місто Щастя Луганської області, 2015 рік

Робота мрії

Справжню журналістику не можна уявити без об’єктивності, каже Іван. З 2019 року він працює на телеканалі “Настоящее время”. Це спільний проєкт Радіо Свобода й “Голосу Америки”. Головний офіс каналу базується в Празі. Іван – один з шеф-редакторів інформаційної програми. “Ми висвітлюємо події в країнах, де є проблеми зі свободою слова, з демократією, де утискають журналістів. Наше головне завдання – об’єктивно розповідати про все. Наприклад, у Білорусі, де вбивають незалежні ЗМІ, людям важко дістати об’єктивну інформацію. Вони отримують її однобоко, лише з державних телеканалів. Ми ж подаємо усі позиції”.

Що відомо: 7 серпня 2020 року Мінську затримали трьох журналістів телеканалу "Настоящее время": Ірину Ромалійську, Івана Гребенюка та Юрія Баранюка. Журналісти висвітлювали вибори президента. Згодом їх депортували з країни та заборонили в'їзд на 10 років.

Іван каже: якщо в Україні працював журналістом, то у Празі займається організаційною роботою: шукає теми, формує випуск, розподіляє завдання. Перебуває переважно в офісі. Винятком стала торішня поїздка в Білорусь. Тоді у серпні Івана і двох його колег спочатку затримали й допитали, а потім депортували з країни. Офіційною причиною стала відсутність акредитації для висвітлення президентських виборів. “Відтоді нічого не змінилося, – каже Іван. – Білорусь для мене залишається закритою на 10 років”.

"Журналіст багато бачить, тому професія має побічні ефекти". Іван Гребенюк про професіюІван Гребенюк

Журналісти телеканалу "Настоящее время" Ірина Ромалійська, Івана Гребенюка та Юрій Баранюк повернулись в Україну, до Одеси після депортації з Білорусі.

За репортерською роботою, каже, особливо не сумує. “Лише інколи дивишся збоку на якісь події і думаєш, як би ти зробив матеріал і подав інформацію, виходячи з власного досвіду. Але якщо трапиться можливість, то, звісно, я залюбки щось зніму”.

"Якщо об'єктивність є, можна святкувати". В День журналіста Іван Гребенюк роповів про професіюFacebook Івана Гребенюка

На роботу в “Настоящее время” потрапив через конкурс. “Коли ти працюєш 10 років у всеукраїнській журналістиці, то хочеш вийти уже на якийсь інший рівень, шукаєш нові виклики для себе. Ця структура відкрита. Був оголошений конкурс і я його пройшов. Нічого не вигадував, просто описав свій досвід, у тому числі військового кореспондента. Сказав, що робитиму те, що добре вмію”.

"Журналіст багато бачить, тому професія має побічні ефекти". Іван Гребенюк про професіюFacebook Іванf Гребенюкf

Прага, "Радіо свобода"

На питання, чи в міжнародній медіакорпорації витримуються журналістські стандарти, Іван відповідає: “Абсолютно витримуються. Найголовніша цінність цієї компанії в тому, що ти несеш відповідальність за кожне твоє слово. Якщо ти когось критикуєш, то підтверджуєш це фактами. У матеріалі ти подаєш усі точки зору, і ніхто в його зміст не втручається і не заважає працювати. Це, мабуть, робота мрії”.

Про українську і кропивницьку журналістику

“Мені здається, що українській журналістиці бракує об’єктивності, – каже Іван. –Більшість телеканалів належить бізнесовим групам зі своїми інтересами, і через це в ефіри потрапляють не зовсім об’єктивні матеріали. Також не вистачає прогресивності”. Каже, класичним ЗМІ (телебаченню, радіо й газетам) зараз треба дуже постаратися, щоб утримати увагу аудиторії. “Дуже багато всього крокує в інтернет і через це телебаченню важко брати людей "на гачок". Якщо ми щось постимо, наприклад, у соціальній мережі в інтернеті, користувач має право обирати, що йому дивитися. З екрана таке право обмежене. Окрім цього, люди мають дуже багато засобів, щоб порівняти отриману інформацію і зрозуміти, чи це, зрештою, правда. І от у цьому є виклик для української журналістики. Якщо ми поженемо пропаганду з екранів телевізорів, глядач це може перевірити, і ми тоді не втратимо авторитет”.

Переглядати кропивницькі ЗМІ Іван може лише через інтернет. “Мені дуже подобається, що ви (кропивницька журналістика – ред.) інтегруєтеся в соціальні мережі і використовуєте різні платформи для поширення, знаходячи глядачів не лише через екрани телевізора. І, враховуючи кількість коментарів і лайків на окремі матеріали, можна сказати, що ви робите щось правильно”.

Не боятися ідей

Журналістам-початківцям, а також усім іншим колегам Іван радить не боятися власних ідей. “Не бійтеся йти проти хвилі й вносити щось своє, тому що зараз саме час, коли нові ідеї й підходи можуть вистрілювати “на ура”. Ну, і звісно ж, треба пам’ятати про об’єктивність. Якщо вона буде, тоді можна святкувати”.

"Якщо об'єктивність є, можна святкувати". В День журналіста Іван Гребенюк роповів про професіюFacebook Івана Гребенюка

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди