Кропивничанка створила блог в інстаграмі, щоб допомагати бездомним котам

Кропивничанка створила блог в інстаграмі, щоб допомагати бездомним котам

Кропивничанка створила блог в інстаграмі, щоб допомагати бездомним котам Злата Малишева

Чотири роки кропивничанка Злата Малишева підбирає на вулиці котів, лікує, доглядає та прилаштовує. Рік тому створила акаунт в інстаграмі "kotblog.krop", у якому публікує світлини знайдених тварин, ділиться інформацією про догляд та збирає гроші на лікування. Про першого врятованого кота, "сезон викинутих кошенят" та випадок з дитинства, який підштовхнув допомагати тваринам, розповіла Суспільному.

Як виник котоблог

На сьогодні у блозі Злати Малишевої 936 підписників та 156 публікацій. Це фотографії котів, яких лікує та доглядає, інформація про загублених тварин та дописи про догляд за ними. Блог пропагує гуманне ставлення до тварин, сказала дівчина. "Хотілось не показувати "страсті-мордасті" і просити грошей, а зробити освітній проєкт: чому треба стерилізувати, які іграшки купувати, де краще ставити миску з водою. Люди не знають дрібниць. Я знаю і можу поділитися".

У приватних повідомленнях блогу містяни просять розмістити інформацію про зниклих котів чи допомогти прилаштувати. Дівчина розповіла, що часто приїжджає до людей і сама фотографує тварин, яким потрібна допомога. Світлини виставляє у соцмережі та шукає господарів. Жартує, що спеціально для цього купила телефон з хорошою камерою. "Минулої весни до мене звернулась дівчинка. Вона взяла на перетримку чотирьох новонароджених кошенят, яких хтось викинув. Вона сама їх вигодовувала, але чотири місяці не могла нікуди прилаштувати. Через це з власником квартири, де жила, та батьками були конфлікти. Я приїхала до неї, свотографувала їх, і ми за три дні знайшли їм господарів".

Про котівkotblog.krop

Потенційних господарів Злата Малишева опитує, щоб зрозуміти, чи можна довірити тварину. Однією з умов є квартира, адже в приватному секторі у котів більше можливостей травмуватися чи загинути. "Я дуже перебираю людьми. Коли починала, була менш розбірлива. А потім отримувала повідомлення, що кошенят, яких ти лікувала, годувала, доглядала, вивезли в село чи з’їла собака. Хоча інколи важко зрозуміти, як людина буде ставитись до тварини".

Ти віддаєш кота людині з хорошою зарплатою, у хорошу квартиру. А він просто бере і "сплавляє" його. Ти пропускаєш такі ситуації через себе. Втрачати їх – найстрашніше. Це біль.

"Був такий випадок: ми віддали гарну здорову кішку хлопцю, який доволі відомий в Кропивницькому. Не хочу говорити, хто це. Ми думали кращого кандидата не знайти: він купував їй найдорожчий корм, іграшки, лежаки. Але вона чомусь гадила йому на диван. Замість того, щоб подзвонити мені, він вивіз її в село до бабусі з дідусем. А нам декілька місців брехав, що все добре. Там були інші коти, які її били і вона померла. Від чого, не ясно".

Про котівkotblog.krop

Клео. Кішка, яку вивезли в село.

Перший врятований кіт

Рудий кіт з голубими очима на ім'я Едік – перший, кого врятувала Злата. Нині він живе у мами її хлопця. Дівчина знайшла його кошеням, через хворобу він нічого не бачив. "Я живу в приватному секторі. У наших сусідів була кішка. Вони за нею так погано доглядали, що та приходила до нас поїсти. Якось вона завагітнілаі народила. Але куди ділись кошенята, не зрозуміло – господарі не дозволили народжувати у будинку. Ми шукали їх півтори місяці. Якось повертаючись додому, я побачила, як з-під забору вилізло кошеня. Замість очей у нього були гнійні бульби, з носа текло, температура. Це ринотрахеїт, інші кошенята скоріш за все загинули. Я взяла його на руки і зрозуміла – я влипла".

Про котівkotblog.krop

До та після лікування

Кошеня дівчина забрала додому. Лікувала два місяці: крапали каплі та давали антибіотики. Згодом до нього повернувся зір. "Але ця хвороба на все життя. Її не можна вилікувати, але можна подавляти симптоми. Ми думали його не візьмуть, але забрала мама мого хлопця".

З того часу Злата Малишева продовжила знаходити та лікувати кошенят та інколи дорослих котів. Брала додому до шести тварин. Догляд та реабілітація тривали від трьох до шести місяців. На одного кота могла витратити до чотирьох тисяч гривен. "Чим більше візитів в клініку, тим дорожче. Одна тільки крапельниця коштує 500 гривень в день. У мене було кошеня, якого я крапала тиждень. До котоблогу гроші допомагала збирати подруга, яка веде популярний інстаграм-акаунт та "БІМ". Вони викладали інформацію і люди допомагали. Усе йшло на ветклініку. Харчування, наповнювачі – за свій рахунок".

Два роки назад дівчина була студенткою і порятунок котів поєднувала з роботою та навчанням. Згадує, що спала тоді по п'ять годин в день, щоб усюди встигнути. Одного разу через порятунок котів Злату звільнили з роботи. "Коли закінчила університет, стало легше. Весь час допомагав мій хлопець Денис".

Про котівkotblog.krop

"Сезон викинутих кошенят"

Сезон викинутих кошенят починається у травні та закінчується в червні. Це період, коли господарі викидають непотрібних їм кошенят та вагітних кішок. Щоб цього не було, тварин потрібно стерилізувати, каже дівчина. "Коли починаєш у цьому "варитися", – помічаєш, скільки їх на вулиці. Якщо влітку багато малечі, то восени підлітків. Бо люди візьмуть маленького погратися, а потім він підростає та набридає. Викидують з багаьох причин. Тому я пропагую стерилізацію".

Коли почався карантин, котів на вулицях побільшало у п'ять разів, розповіла Злата Малишева. "Тоді не їздив транспорт, не працювали клініки. Навіть ті, хто хотів стерилізувати – не могли"

"У підвалах будинків було багато хворих котів, не всі вижили. Я забирала їх на лікування до себе, довго збирала їм гроші та прилаштовувала. Дуже важкий рік. Я втомилась".
Про котівkotblog.krop

Нині Злата Малишева бере на лікування тільки важкохворих котів. Останнього віддала у березні. Він затримався у дівчини шість місяців. "Коли ти береш до себе кошенят, інфекції залишаються у тебе в домі. І коли ти візьмеш здорову тварину, але не привиту, вона може цю заразу підхватити. У минулому році у мене загинули троє кошенят через це. Після цього я їх дуже боюся брати на перетримку. Беру тільки тоді, коли розумію, що немає іншого вибору".

Чому коти

Доглядати за собаками важче, сказала Злата Малишева. Для цього потрібна машина та облаштований двір. За чотири роки довелося прилаштувати декілька собак.

Про котівkotblog.krop

Бажання допомагати тваринам з'явилося з дитинства, згадує дівчина. "Я дитина з не дуже благополучної родини. Мої батьки не розуміли, що є відповідальність за тварину. У нас були кішки, які народжували кошенят. Вони хворіли і помирали. Всі на моїх руках".

Згодом, батьки звели німецьку вівчарку. "Вони хотіли продавати щенят. Потім розлучились, а я жила з бабусею. Собака постійно народжувала, двічі у рік від п'яти до восьми цуценят. У свої 12 я ходила з ними на ринок і намагалася віддати хоч комусь. Тоді навіть не дивилася, кому віддаю. А потім вони почали хворіти на ентерит. Всі, кого я не встигла віддати – помирали. Це кровавий пронос, температура, судорога, крики. Я пам'ятаю й досі цей страх: якщо не встигну знайти господаря, вони помруть у мене на руках. Після цього я наврядчи колись заведу собаку".

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди