Уже 7 червня вірмени голосуватимуть за новий парламент. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян прагне зберегти владу після того, як останнім часом почав діяти проти своїх політичних опонентів. Серед них — колишній президент, який "не зміг конструктивно вирішити карабаський конфлікт", а також вірмено-російський магнат, пов’язаний із ФСБ.
Про це пише Česká televize.
"На попередніх виборах ми бачили, що виборці, критично налаштовані до Пашиняна, зрештою голосували за нього, тому що будь-яка інша альтернатива здавалася їм ще гіршою", — каже політичний географ Вінценц Копечек.
Хоча ситуація навколо Нагірного Карабаху дещо заспокоїлася після минулорічної декларації між Єреваном і Баку, ця тема знову повернулася до виборчої кампанії у Вірменії.
"Опозиційні партії спочатку заявляють, що не виступають проти миру, але потім кажуть, що якщо прийдуть до влади, то почнуть переглядати мирний процес. Я хочу сказати абсолютно відкрито й без прикрас, що це означатиме війну — з наслідками для Вірменії не лише у вигляді територіальних втрат, але й втрати суверенітету", — заявив чинний прем’єр-міністр Вірменії Пашинян у березні 2026 року.
Анклав Нагірний Карабах після розпаду Радянського Союзу у 1991 році переважно контролювали етнічні вірмени. Однак у 2023 році сусідній Азербайджан порушив попереднє перемир’я та розпочав наступ. Росія стала посередником нового припинення вогню, яке, однак, значною мірою грало на користь Азербайджану, а 120 тисяч етнічних вірмен були змушені залишити свої домівки у Нагірному Карабаху.
Війна за Нагірний Карабах
На початку 1990-х років Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, за підтримки Єревана відокремився від Азербайджану та проголосив міжнародно невизнану Республіку Арцах. Перша війна за Нагірний Карабах завершилася перемир’ям у 1994 році.
Азербайджан повернув під свій контроль значну частину Нагірного Карабаху після другої війни у 2020 році. У наступні роки конфлікт тривав із меншою інтенсивністю, а після ще одного успішного наступу у 2023 році Азербайджан повністю повернув регіон під свій контроль.
У серпні 2025 року Пашинян і президент Азербайджану Ільхам Алієв підписали у Білому домі, у присутності президента США Дональда Трампа, декларацію, у якій зобов’язалися прагнути миру. Після зустрічі з Трампом Єреван і Баку зробили кілька кроків до завершення конфлікту, який триває майже чотири десятиліття, хоча формальної мирної угоди сторони досі не підписали, зазначає Reuters. Видання Foreign Policy (FP) також звертає увагу, що угода надасть Азербайджану необмежений торговельний доступ через територію Вірменії — у самій Вірменії цей крок багато хто сприймає як винагороду Азербайджану за військові дії, додає FP.
Опоненти Пашиняна
"Ті, хто відповідальні за смерть тисяч наших героїв і за здачу Арцаху (Нагірного Карабаху), також мають понести відповідальність", — заявляє колишній президент Вірменії Роберт Кочарян. І на цьому він не зупинився — у березні 2026 року Кочарян оголосив про свою участь у виборах разом із блоком "Вірменія".
Однак Вінценц Копечек, політичний географ із кафедри соціальної географії та регіонального розвитку природничого факультету Остравського університету, наголошує, що саме Кочарян, який був президентом у 1998–2008 роках, несе значну частину відповідальності за те, що Вірменія не змогла конструктивно вирішити карабаський конфлікт, а також, за словами експерта, втягнув країну в орбіту Росії.
Кочарян стверджує, що його блок "підтримує мир з Азербайджаном", але водночас говорить, що він "має базуватися на реальних гарантіях безпеки".
На виборах Пашиняну також доведеться змагатися з російсько-вірменським мільярдером Самвелом Карапетяном, який володіє Electric Networks — головною енергетичною компанією Вірменії.
Карапетяна заарештували в 2025 році незабаром після того, як він висловив підтримку духовенству Вірменської апостольської церкви. Наприкінці червня 2025 року було затримано низку священнослужителів на чолі з архієпископом Багратом Галстаняном — тоді Пашинян заявив, що силовики запобігли спробі державного перевороту. Духовенство відкрито закликало до "зміни режиму Пашиняна". Саме під час перебування під вартою Карапетян заснував свою партію "Сильна Вірменія".
"Виборці Пашиняна сприйняли тиск на церкву, і після виборів постане питання: якщо Пашинян переможе, чи пройде Вірменська апостольська церква процес оновлення, чи ж перетвориться на проросійський консервативний осередок", — зазначає Копечек.
Тиск Пашиняна на опонентів
FP зазначає, що Пашинян робить усе можливе, аби не допустити поразки своєї партії, і для цього використовує "тактики автократичної системи" — за його правління арештовували опозиціонерів та затримували критично налаштованих журналістів. Прем’єр також підриває незалежність судової системи, додає FP, а також втручається у діяльність Вірменської апостольської церкви.
Кавказьке видання OC Media звернуло увагу на кампанію Пашиняна в Єревані, під час якої сталася сутичка між прем’єром і одним з учасників зустрічі — біженцем із Нагірного Карабаху. За повідомленнями, чоловіка пізніше затримали за підозрою у хуліганстві.
За даними Foreign Policy, можна було б очікувати, що ЄС виступить проти "виборчих маніпуляцій Пашиняна" як порушення своїх принципів. Однак вірменський прем’єр заявляє, що бореться проти російського впливу, і європейські лідери вірять цій тезі та приділяють мало уваги атакам Пашиняна на демократію, пише FP.
Водночас ЄС неодноразово наголошував на необхідності судової реформи, боротьби з корупцією, більшої підзвітності уряду Вірменії своїм громадянам та прозорості.
Пашинян неодноразово називав своїх опонентів, зокрема Карапетяна, "іноземними агентами". Цього місяця російське незалежне видання The Insider (TI) опублікувало розслідування, у якому стверджувалося, що Карапетян має зв’язки з Федеральною службою безпеки Росії (ФСБ).
У розслідуванні посилалися на витоки баз даних, які нібито показують, що коли Карапетяну у 1999 році видавали міжнародний паспорт у Росії, його місцем роботи був вказаний Інформаційний центр ФСБ.
Після публікації розслідування Карапетян заявив, що за ним стоїть Пашинян — сам прем’єр поширив матеріал The Insider у своїх соцмережах.
Роль Росії
Видання Euronews також повідомляє, що Вірменія вже кілька місяців перебуває під впливом російської дезінформаційної кампанії. Аналітики російськомовного проєкту польського мовника TVP — Vottak — підрахували, що до початку травня було опубліковано загалом 343 фейкові відео, і назвали цю російську операцію однією з наймасштабніших за останні роки — більшою була лише кампанія під час минулорічних виборів у Молдові.
За словами дослідників, кампанія почалася на початку березня і була частиною так званої "Матрьошки" — прокремлівської дезінформаційної операції, яка дедалі активніше використовує штучний інтелект.
Головний наратив фейкових відео полягає у тому, що перемога Пашиняна — чия кампанія робить акцент на проєвропейському курсі — може спровокувати війну між Вірменією та Росією.
Шведське медіа Blankspot також повідомило про отримання російського документа, у якому описувався план підриву популярності вірменського уряду шляхом поширення проросійських наративів і збільшення кількості проросійських осіб, які впливають на громадську думку в кавказькій країні.
Reuters повідомляє, що останніми місяцями російські чиновники обговорювали можливість відправлення вірмен, які живуть у Росії, до країни Південного Кавказу для голосування за опонентів Пашиняна. За даними п’яти джерел Reuters, російська влада оцінила витрати на транспортування 100 тисяч виборців приблизно у 50 мільйонів доларів США.
Рух Вірменії до ЄС
Тим часом посилення співпраці між Європейським Союзом і Вірменією продемонстрував перший саміт ЄС—Вірменія, який відбувся у травні в Єревані. У ньому взяли участь, зокрема, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської ради Антоніу Кошта та президент Франції Еммануель Макрон.
Як зазначає Euronews, зустріч проходила під знаком спільного прагнення обох сторін до зміцнення двосторонніх відносин. Реальний вступ Вірменії до ЄС наразі не очікується, коментує політичний географ Копечек та додає, що йдеться радше про ментальне зближення. Водночас проєвропейська орієнтація країни очевидна.
За словами Копечека, відхід від курсу на ЄС можливий у разі, якщо прем’єрське крісло посяде представник родини Карапетянів.
"Ймовірно, це не був би повний розворот; навіть за Кочаряна Вірменія прагнула конструктивних і прагматичних відносин із ЄС, але це точно поставило б хрест на будь-якій потенційній інтеграції до ЄС або глибшій співпраці. Передусім це означало б посилення російського впливу в енергетичному секторі", — каже Копечек.
Відсутність основного лідера опозиції
Пашинян прийшов до влади у 2018 році — однак, за даними Foreign Policy, його майбутнє на посаді прем’єра залишається невизначеним. Хоча лютневе опитування 2026 року прогнозувало, що його партія "Громадянський договір" набере від 20 до 30% голосів, ще 30% виборців на той момент залишалися невизначеними.
Якщо жодна партія не здобуде стабільної парламентської більшості — самостійно або в коаліції — голосування перейде до другого туру. У такому випадку опозиційні сили можуть об’єднатися й перемогти Пашиняна, пише FP. Найсильнішим конкурентом партії Пашиняна називають саме "Сильну Вірменію" Карапетяна.
"Сильна Вірменія" прагне зміцнити зв’язки з Кремлем та наголошує на важливій ролі Росії у вірменській економіці та традиційних військових відносинах між двома країнами, повідомляє FP. Блок Кочаряна "Вірменія" також виступає за тісніші зв’язки з Москвою, додає видання.
Копечек також відносить до помітних фігур опозиції родича Карапетяна — Нарека. А Гагік Царукян — олігарх і колишній боксер із партії "Процвітаюча Вірменія" — є "давньою популістською фігурою у вірменській політиці".
"Але немає одного домінантного лідера. Водночас, якщо опозиція переможе, ці троє (Карапетян, Кочарян і Царукян — ред.), ймовірно, зможуть домовитися між собою", — вважає Копечек.
"Останні опитування показують, що невизначені виборці схиляються до Пашиняна, який, схоже, має перемогти. Але цього може не вистачити для отримання більшості в парламенті, оскільки проєвропейська опозиція, найімовірніше, не пройде до парламенту. Партія Роберта Кочаряна теж може не пройти, що тоді відкрило б шлях до формування однопартійного проєвропейського уряду на чолі з Пашиняном", — каже Копечек.
"Однак на попередніх виборах ми вже бачили, що невизначені виборці — навіть ті, хто критично ставився до Пашиняна — зрештою голосували за нього, тому що будь-яка інша альтернатива здавалася їм ще гіршою. Це може повторитися і зараз. Я також можу уявити уряд меншості, який терпітиме прагматичний Царукян, але такий уряд, імовірно, проіснував би недовго", — додає Копечек.
