Більше сотні театральних костюмів епохи бароко пошила Олена Різник з Бережанщини. Каже, ескізів до вбрання ніколи не малювала, як виглядатиме одяг придумувала, коли ліпила вареники.
Свою сьому виставку під назвою "Моє бароко" мисткиня презентувала в краєзнавчому музеї Бережан. Олена Різник показала одну із суконь епохи бароко. Розповідає, її пошила недавно:
"Це костюм панни Синявської. Можливо, вона й не мала такого костюма, але я її так побачила. Він пошитий з дуже багатьох. Спідниця була в окремому костюмі, я вже фантазувала. Інколи заходжу в інтернет і шукаю зразки, як ці костюми приблизно виглядали. Я не знаю, чи я тиждень його шила, шився він легко".
Тканину для костюмів часто шукає на секонд-хендах, каже Олена Різник. Також замовляє з інтернет-магазинів, а деякі тканини їй дарують:
"Звичайно, хотілося б і оксамит, і парчу, і шовки, оте багатство і розкіш, яке було в середні віки, але, на жаль, такий матеріал знайти зараз важко, і якщо навіть він десь і трапляється, то не в такому об’ємі. Плаття великі, на них треба багато матерії, тому шиємо з того, що маємо. Як бачите, атлас – це зараз найпопулярніша тканина, яку я використовую. Трошки десь є і оксамит. Багато мереживного матеріалу. Деколи сім платтів треба попороти, щоб зробити одне".
Один із костюмів мисткиня шила декілька років. Каже, не могла підібрати тканину:
"Шилося плаття під шапку. Її 10 років тому мені подарувала подруга, вона живе в Лондоні, той капелюшок. Я під неї ніяк не могла придумати плаття. І так воно якось збиралося частинками, спочатку верх знайшовся, тоді низ трошки знайшовся, і якось в один момент зійшлися всі деталі докупи".
Ескізи костюмів, які створює, Олена Різник не малює:
"Відкрию таємницю. Мені приходить ідея, коли я ліплю вареники в неділю. Я навіть не пам’ятаю, коли я їх наліпляю, бо в той час собі костюм складаю в голові. Що я візьму, де поставлю, як воно буде. Просто приходить момент натхнення, коли ці всі деталі зчіпляються докупи самі собою. Я тільки їм допомагаю. Я людина трішки містична, я вірю в такі речі, що якщо ти фанатично чогось хочеш, а ще якщо ти в це віриш, і ти віддаєшся на 100 відсотків, якісь сили починають тобі допомагати. І коли мене запитують "Як?", я відповідаю, що навіть сама собі пояснити не можу, а вам тим більше я не поясню".
Олена Різник каже, шити навчилася сама, коли довелося створювати костюми для учасників театру "Взори", яким керує:
"В мене дід і баба були кравці. Вони шили все. Моя бабуся, коли їх вивезли з Польщі і вони приїхали жити сюди в Саранчуки, то вона приїхала в платті. І всі думали, що то приїхали пани. Бо тут в сукнях не ходили. І вона місцевим панянкам почала шити оці сукні Я засинала під стукіт машинки, бачила, як шиють, і наші костюми в школі були найкращі з сестрою, бо нам бабуся шила, але мене не тягнуло ніколи до машинки. Мені дідусь навіть показував, бо в нас була машинка, німецька "Zinger", то потім він голку знімав і казав: "Ти ніколи шити не будеш, ти поняття до того не маєш". То я й не шила. Але мені довелося одягати дітей в театрі, а я бачу, що нема в що одягнути, якщо не зайнятися шитвом".
Окрім учасників театру "Взори", костюми на фестивалі та концерти одягає й сама мисткиня, а окремі з них показує на виставках. Зокрема, цього року представила сукні в стилі бароко.
" Тут дуже маленька частинка костюмів, яких є дуже багато, особливо теми бароко. Тому що в нас є Бережанський замок, який фактично засновувався в часи бароко, і з ним дуже пов’язана робота театру. В нас там були фестивалі. Ми мали свій фестиваль, який мав назву "Канікули в Бережанському замку", це для дітей ми організовували, і тому виникла потреба в костюмах. Так з'явилися перші середньовічні костюми. Дітей багато, доношувати за кимось не дуже хтось хоче. А якщо є бажання шити, є з чого шити, то чому б не шити?", – каже Різник.
Цьогорічна виставка – частина проєкту "Мій світ – мереживо казок". Його Олена Різник започаткувала в 2013 році. Відтак щороку презентує сукні на різну тематику. Минулого року мисткиня презентувала колекцію костюмів, у яких жителі Бережан знімалися в двох частинах фільму "Червоний".
Читати також
- Тернополянка виготовляє тканинні ляльки за портретами людей
