Навчитись чути: історії хмельничан, які почули світ завдяки кохлеарним імплантам

Навчитись чути: історії хмельничан, які почули світ завдяки кохлеарним імплантам

Навчитись чути: історії хмельничан, які почули світ завдяки кохлеарним імплантам Фото: Суспільне Поділля

На Хмельниччині на обліку в сурдологічному кабінеті перебувають 56 дітей та 9 дорослих з кохлеарними імплантами – протезами, які дозволяють людині чути. Про це Суспільному розповіла голова громадської організації міста й області “Право чути” Олена Коломієць. За її словами, в області близько 500 дітей, які мають вади слуху.

Надія Крупка навчається у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Розповідає, у дитинстві після важкої хвороби почала втрачати слух. Їй поставили слуховий апарат. У 2014 році вона втратила слух повністю. Тоді поставила кохлеарний імплант.

Надія Крупка навчається у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, розповідає, у дитинстві після важкої хвороби почала втрачати слухФото: Суспільне Поділля

Надія Крупка навчається у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, розповідає, у дитинстві після важкої хвороби почала втрачати слух

“Набагато краще чути в кохлеарному імпланті, ніж у звичайних слухових апаратах. Тому що тут більше звук підлаштовують під дитину, під у мови в навколишньому світі. І, звісно, кожного року потрібно їздити на перевірку, в процесорі змінюють програми. Кожних 5 років, як я знаю, змінюється мовний імплант в процесорі, який ми носимо”, - розповідає Надія Крупка.

Дівчина здобуває професію вчителя молодших класів. Мріє стати сурдопедагогом, аби допомагати дітям і людям зі вадами слуху.

“Щоб в них не було таких проблем з однолітками, взагалі з навколишнім світом, як у мене, щоб не було відчуття неповноцінності, щоб їх сприймали як звичайних людей. Я сама розумію, як це, коли з тобою не хочуть спілкуватися через те, що ти не чуюча, через те, що ти можеш щось не дочути, щось неправильно зрозуміти”, - пояснює Надія Крупка.

Голова громадської організації “Право чути” Олена Коломієць розповідає, що загальна вартість кохлеарної імплантації становить близько 800 тисяч гривень. Однак операцію можна зробити за державний кошт. Сьогодні фінансування достатнє і черг немає, іноді за кілька днів після того, як став на чергу, можна вже прооперуватися. Та є певні умови.

Олена Коломієць каже, що її діти народилися з повною втратою слуху, нині вони – носії кохлеарних імплантівФото: Суспільне Поділля

Олена Коломієць каже, що її діти народилися з повною втратою слуху, нині вони – носії кохлеарних імплантів

“Потрібно отримати інвалідність по слуху, мати 4 ступінь втрати слуху, це понад 80 децибел, і треба встати на чергу в лор-інститут в Києві. Сьогодні так само добре фінансуються і дорослі”, - каже Олена Коломієць.

На успішність реабілітаційних заходів після встановлення кохлеарного імпланту впливає чимало чинників, розповідає директорка Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру №1 Ольга Рибак. Зокрема, це час проведення операції, вік дитини, готовність батьків постійно працювати над реабілітацією.

“Дуже велика відповідальність і робота буде покладена на батьків, тому батьки при визначенні робити чи не робити цю кохлеарну імплантацію, мають зважати на те, що вони мають докладати максимум зусиль. Дітям, яким проведено операцію, їм рекомендують мовне середовище, і наша практика говорить про те, що більшість батьків обирають інклюзивне навчання, тобто включають її в масову групу або клас”, - коментує Ольга Рибак.

Додає, що після протезування йде складний етап реабілітації та навчання.

“Коли дитині ставлять кохлеарний імплант, це не означає, що вона завтра почне чути. Так, вона почне чути фізіологічно, тому що це протез, але навчити мозок чути – це дуже титанічно велика робота. Але це можливість дитини розвиватися відповідно віку, і мовлення буде також розвиватися відповідно віку, якщо це вчасно зроблено”, - пояснює Ольга Рибак.

Олена Коломієць каже, що переконалася у цьому на власному досвіді. Розповідає: її діти народилися з повною втратою слуху. Завдяки програмі нині її дев’ятирічна Поліна та чотирирічний Павлик – носії кохлеарних імплантів.

“Я випадково дізналася про такі можливості. І якби так доля мене не звела з тими людьми, які були свідомі в цьому, я б, мабуть, мої діти опинилися б в спеціалізованій школі для людей з порушенням слуху, і далі, ніж жестова мова, не пішли б. А сьогодні моя дочка є ученицею музичної школи і вчиться грі на скрипці”, - каже Олена Коломієць.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди