Те, що колись сприймалося як недолугі жарти — а саме погрози Трампа захопити найбільший острів світ — більше такими не є. Трамп неодноразово заявляв, що США потребують Гренландії "з огляду на національну безпеку" — щоби відвернути від неї увагу Росії та Китаю. Після військової операції у Венесуелі в Білому домі не виключають для взяття Гренландії під контроль і застосування військових методів. Ба більше, конгресмнен Ренді Файн запропонував розглянути законопроєкт щодо анексії острова. "Той, хто контролює Гренландію, контролює ключові арктичні судноплавні шляхи та архітектуру безпеки, що захищає Сполучені Штати", — наголосив він.
Останніми днями європейські лідери, зокрема премʼєрка Данії Метте Фредеріксен, відбиваються від поки що словесних атак США. Фредеріксен вважає, що "абсолютно безглуздо говорити про необхідність того, щоби Сполучені Штати взяли під контроль Гренландію". А уряд Гренландії повідомив, що посилить зусилля для забезпечення оборони арктичної території під егідою НАТО. Наскільки серйозна ситуація з територіальними претензіями США до Гренландії, що саме так цікавить Дональда Трампа під віковічною кригою, якою вкритий острів, та які сценарії розвитку ситуації можливі — пояснюємо в матеріалі.
Спроби Трампа "купити" острів
Нинішні дискусії щодо Гренландії пробуджують відчуття дежавю: за свого першого президентського терміну Дональд Трамп уже намагався "купити" Гренландію. У своєму тоді ще Twitter-акаунті він навіть пообіцяв не будувати на острові золотий хмарочос Trump Tower після переходу Гренландії під владу США. Влада Данії — а саме її частиною на автономних засадах є острів — реагувала стабільними запереченнями, що територіями не торгує. Але вже тоді Трампа така рішуча реакція не на жарт образила: він скасував свій візит до Копенгагена, запланований на початок вересня 2019 року.
"У 2019 році я пам'ятаю, що відчувала смуток і дискомфорт через посилену увагу до Гренландії, але також розуміла, що це, ймовірно, мине. Тоді це було більше схожим на цікавість або дивну ідею, яка скоро зникне. Цього ж разу все здається серйознішим. Те, як Трамп зараз говорить, звучить не як простий інтерес, а радше як тиск і політичні заяви щодо майбутнього Гренландії. Це робить ситуацію більш невизначеною", — ділиться в розмові з Суспільним Джозефа Кюйтсе Кунак Томсен, гренландська блогерка, фахівчиня з туризму, виконавиця гренландського танцю масок. Нині вона мешкає в Данії та у своєму блозі багато розповідає про культуру рідного острова.
Джозефа каже, що почала більше усвідомлювати, яку вагу й ризик мають такі заяви про ймовірну анексію острова з боку США, лише торік. Тоді Трамп повернувся в Білий дім і почав нагадувати про свої наміри щодо Гренландії. "Коли Трамп уперше виступив зі своїми коментарями щодо Гренландії, це привернуло величезну міжнародну увагу до країни. Така увага часто буває складною, а іноді й незручною. Але якщо ця увага сприятиме кращому розумінню культури, історії та політичної ситуації Гренландії, це може допомогти зменшити стереотипи та непорозуміння. Я думаю, що зараз особливо важливо відкрито говорити про те, чому Гренландія є частиною Королівства Данія та про історичний контекст цих відносин", — додає Джозефа.
Данці колонізували Гренландію ще у XVIII столітті: заснували перше поселення поблизу сучасної столиці острова Нуук. При цьому до середини XX століття острів залишався здебільшого ізольованим та бідним. У 1953 році Гренландія остаточно увійшла до складу Королівства, а гренландці стали громадянами Данії. У 1979-му відбувся референдум про самоуправління, який надав Гренландії контроль над більшістю справ на своїй на території, а Данія зберегла контроль над міжнародними відносинами, питаннями монетарної політики та оборони. З 2009-го Гренландія має розширену автономію. Втім, на відміну від Данії, Гренландія не належить до ЄС. Іще у 1985 році острів залишив Європейську економічну спільноту через незгоду з квотами на рибну торгівлю.
Гренландія — найбільший острів у світі, який не є окремим континентом. Вона займає площу близько 2,2 мільйона квадратних кілометрів, тобто приблизно вшестеро більша за Німеччину. Водночас це найменш населена територія світу, з населенням близько 56 тисяч осіб, переважно корінного народу — інуїтів. Через специфіку свого розташування між Північною Америкою та Арктикою американців Гренландія цікавила здавна. У 1951 році угода про оборону з Данією надала США значну роль в обороні території, зокрема з правом будувати й утримувати на острові військові бази. Космічну базу Пітуффік, раніше відому як авіабаза Туле, США експлуатують з часів Другої світової війни донині.
База Пітуффік відповідає за попередження про ракетний напад, протиракетну оборону, місії космічного спостереження та супутникове командування й управління. На базі розміщено майже 650 осіб, включно з військовослужбовцями ВПС та Космічних сил США, а також канадськими, данськими та гренландськими цивільними підрядниками. Згідно з угодою 1951 року, данські закони та оподаткування на американський персонал бази не поширюються. Данія також має військову присутність у Гренландії зі штаб-квартирою в Нууку, де її основними завданнями є спостереження та пошуково-рятувальні операції, а також "ствердження суверенітету та військової оборони Гренландії та Фарерських островів" — як ідеться в повідомленні Міністерства оборони Данії.
Розташування Гренландії робить її особливо зручною для розміщення систем раннього попередження у разі ракетних атак, а також для моніторингу суден у регіоні. Тож у розпал Холодної війни США планували розмістити на острові ядерні ракети, але відмовилися від проєкту через інженерні проблеми та опір Данії. Джейкоб Фанк Кіркегор, позаштатний старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона та експрацівник Міністерства оборони Данії, у розмові з Суспільним каже: "За нинішніх умов заяви Трампа про те, що Гренландія потрібна йому з безпекових міркувань є щонайменше нелогічними, адже у США є військова база, а відтак і можливість без перешкод розмістити більше американських військових на острові".
Є спільний оборонний договір зі Сполученими Штатами [й Данією], що охоплює Гренландію. Це було й під час Холодної війни, коли США мали у Гренландії до 12 військових об'єктів та розміщували понад 10 тисяч військовослужбовців. Сьогодні у США залишилася одна база та 150 військових. Тож якби Дональд Трамп справді хвилювався за національну безпеку, він міг би розмістити у Гренландії тисячі американських військовослужбовців.
Добре приховані багатства
81% території Гренландії вкриті льодом, і більшість людей живуть на її південно-західному узбережжі, довкола столиці Нуук. Економіка острова переважно ґрунтується на рибальстві, до того ж гренландці отримують значні субсидії від уряду Данії. Але що може зацікавити Трампа в Гренландії значно більше — це природні ресурси, зокрема рідкісноземельні метали, а також уран і залізо. Згідно з дослідженням 2023 року, у надрах Гренландії можна знайти 25 із 34 видів мінералів, які Єврокомісія вважає "критичною сировиною". Науковці вважають, що під масивною кригою, яка поволі тане через глобальне потепління, також можуть перебувати значні поклади нафти й газу. Їх на острові наразі не видобувають, а розробці надр загалом чинить опір місцеве населення.
Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень і співзасновник Консорціуму оборонної інформації, зазначає: "За різними оцінками, запаси нафти й газу на шельфі острова можна оцінити "у діапазоні від десятків мільярдів барелів до приблизно 17 мільярдів барелів нафтового еквівалента у стриманіших підрахунках. Ці обсяги співмірні з великими регіональними басейнами, але не з ключовими світовими центрами видобутку. Аналогічна ситуація й із критичними мінералами: їх наявність важлива для диверсифікації ланцюгів постачання, але не означає швидкого економічного ефекту", — пише Їжак.
Джейкоб Кіркегор погоджується, що навряд чи бажання заволодіти цінною сировиною з Гренландії — вирішальна причина слів Трампа про анексію острова. "Проблема полягає в тому, що будь-який спосіб видобутку корисних копалин в арктичному середовищі, особливо Гренландії, куди все потрібно доставляти кораблем — це комерційно невигідно. Минулого року тодішній міністр економіки Гренландії написав статтю у The Wall Street Journal, запросивши американські компанії інвестувати [у видобувні проєкти на острові]. Цього не сталося", — каже Кіркегор.
На його думку, можна припустити, що Трамп хоче отримати контроль над Гренландією, аби скасувати усі діючі на острові екологічні норми та скоротити витрати на розвідку й видобуток критично важливих корисних копалин. "Це можливо. Але якби він це зробив, то неодмінно викликав би ворожість місцевого населення. І також імовірно, що Дональд Трамп збирається зробити те саме у Венесуелі, підтримуючи державні й приватні компанії. Звісно, якщо ви дасте приватним компаніям достатньо субсидій, вони готові зробити майже геть усе", — каже експерт. Але Трампу все одно ще належить представити бізнес-обґрунтування цієї ідеї.
Як відзначає СNN, займатися видобутком корисних копалин на Гренландії Трампу заважає не так контроль Данії, як суворе арктичне середовище. Видобуток у таких умовах надзвичайно важкий та дорогий, оскільки багато родовищ корисних копалин острова розташовані у віддалених районах за Полярним колом, де льодовиковий шар завтовшки у понад кілометр, а більшу частину року панує темрява. Крім того, Гренландія — територія, де немає належної інфраструктури та робочої сили, необхідних для втілення видобувних мрій американської адміністрації. "Ідея перетворити Гренландію на фабрику рідкісноземельних металів Америки — це наукова фантастика. Точніше, це повна нісенітниця. Ви могли б із таким же успіхом видобувати корисні копалини на Місяці. А в деяких аспектах це навіть гірше, ніж Місяць", — каже в розмові з CNN Мальте Хумперт, засновник і старший науковий співробітник Арктичного інституту.
"По суті, логіка Данії та Гренландії полягає в тому, що ми маємо справу з, відверто кажучи, таким собі рієлтором, який любить володіти, а не орендувати, — підсумовує Кіркегор. — Навіть якщо сенсу в цьому володінні небагато".
Стратегічно важливий острів
Днями, відповідаючи на питання журналістів, Трамп наголосив: США повинні "володіти" Гренландією, щоб запобігти її захопленню Росією та Китаєм. "Я люблю народ Китаю. Я люблю народ Росії. Але я не хочу, щоб вони були сусідами в Гренландії, цього не станеться", — виголосив Трамп. Однак заяву Трампа північноєвропейські дипломати розкритикували як безпідставну. Джерела Financial Times повідомили, що в останні роки поблизу Гренландії не було жодних ознак присутності російських та китайських кораблів чи підводних човнів. Еспен Барт Ейде, міністр закордонних справ Норвегії, також заперечив ці твердження. "Це неправда, що навколо Гренландії спостерігається велика активність із боку Росії чи Китаю. Поряд із нами — є така [активність]. Але навколо Гренландії її дуже мало".
Гренландські та данські чиновники наголошують, що Китай майже не виявляв інтересу до острова з моменту спроби допомогти побудувати там кілька аеропортів. Данія у 2018 році відхилила цю пропозицію під сильним тиском із боку США. Кіркегор каже, що більшою загрозою бачить Росію, але ще більше вона може скористатися військовою дестабілізацією й послабленням НАТО у разі нападу на острів США. "Росія — це країна-хижак. Вони використовують будь-яку можливість, щоб захопити більше землі. Тож я думаю, що цей ризик існує. Чесно кажучи, я менше хвилююся щодо Китаю, хоча збройний конфлікт між Сполученими Штатами та Європою – це щось на кшталт мрії як для Китаю, так і для Росії", — додав експерт.
Олексій Їжак уточнює, що США історично надавали Гренландії стратегічного безпекового значення. "Так само, як нині Аляска є бастіоном захисту Америки від ракетної та авіаційної загрози з Далекого Сходу, максимально наближена до Північного полюсу Гренландія допоможе відокремити Атлантику від Північного Льодовитого океану — простору, де уявлялися основні події радянсько-американської ядерної війни, якби така сталася. З відходом сценарію глобальної ядерної війни на другий план Гренландія дедалі більше набуває значення, з погляду впливу на морські маршрути, які з часом можуть перебрати на себе значну частину товарних потоків між Далеким Сходом, Європою і Північною Америкою", — пише експерт.
Імовірні кроки США
Джейкоб Кіркегор у розмові з Суспільним називає чотири основні сценарії розвитку подій, на які теоретично можуть піти США, з огляду на заяви й наміри нинішньої адміністрації.
Перший і найгірший — відкрите військове вторгнення. Але тут є нюанс: щоби почати військову агресію проти іншої держави-члена НАТО, якою є Данія (яка також підписувала оборонний договір зі США, — ред.), Трампу необхідно отримати дозвіл від Конгресу. Якщо він буде, це означатиме, що найвищий законодавчий орган США готовий ігнорувати умови міжнародних договорів, які Штати підписують. "Якщо Конгрес дозволить це зробити, то Америка по суті є монархією. Президент може робити все, що забажає", — додає Кіркегор.
На його думку, це буде не сценарій Венесуели, а повноцінна війна: і Данія, й місцеве населення Гренландії чинитимуть опір американським військам. "Слід зазначити, що в Гренландії багато людей зі зброєю. Там багато гвинтівок, багато мисливців. Тож перемога США була б абсолютно гарантована, але це була б кривава війна. Я думаю, що Конгрес не дозволить цьому статися", — каже експерт.
Північноатлантичний договір не дає відповіді на запитання, що робити, коли одна країна, а особливо — найбільша країна НАТО, Сполучені Штати, нападає на іншого члена НАТО. "Але якщо це станеться, то, звісно, окремі інші члени НАТО мали б вирішувати, допомагати Данії чи ні. Я думаю, чимало європейських країн пішли б на це. Хоч і немає сумнівів, що США мають військову перевагу — коли йдеться про війська, навчені вести арктичні війни, скандинавські та загалом європейські країни НАТО мають значно більше таких типів військ, ніж США", — уточнює Кіркегор.
Другий варіант – купівля. За даними Reuters, чиновники Трампа обговорюють можливість виплати гренландцям від 10 тисяч до 100 тисяч доларів на людину. Це мало б переконати їх відокремитися від Данії та приєднатися до США.
Історичних прикладів, коли США купували собі території, справді вистачає. Наприклад, у 1803 році за 15 мільйонів доларів США придбали у Франції Луїзіану, а в 1867 році — Аляску в Росії за символічні 7,2 мільйона доларів. Але тоді і Франція, й Росія були охочими продавцями, на відміну від Данії нині.
Та, за словами Кіркегора, фінансова пропозиція для гренландців має бути дуже спокусливою, аби справді спрацювати. "Адже кожна людина в Гренландії отримує близько 10 тисяч євро щороку від уряду Данії безкоштовно. І, звісно, у них є безкоштовна медична допомога, безкоштовна освіта, пенсії та все інше. А якщо порівняти поточну соціальну ситуацію в Гренландії з іншими залежними територіями Сполучених Штатів — Пуерто-Рико, Віргінських островів, Гуаму, Американського Самоа тощо — то тривалість життя й доходи у Гренландії значно вищі. Тож якби США зробили, скажімо так, фінансово конкурентну пропозицію, вона мала б сягати мільярдів доларів", — каже експерт.
Якби уряд США виплатив 100 тисяч доларів кожному жителю Гренландії, загальний рахунок за ці зусилля склав би близько 5,6 мільярда. Сумнівно, що Конгрес США виділить такі кошти, ще й у рік проміжних виборів, коли однією з ключових тем політичної риторики є підвищення вартості життя у країні. Втім, навіть якби США готові були профінансувати свою пропозицію, відповідно до умов автономії від 2009 року, Гренландія мала б спершу провести референдум про відокремлення від Данії. За опитуванням 2025 року, проведеним на замовлення данської газети Berlingske, майже 85% населення цю ідею відхиляє.
Третій сценарій — переговорне рішення. За таких умов європейські країни НАТО готові ввести до Гренландії більше військ, аби показати Трампу, що НАТО серйозно налаштовано захищати острів. У такому разі потенційне військове вторгнення для США стає складнішим і Америка погодиться на якусь угоду. Можливо, вона принесе додаткові переваги для американських компаній. Цього тижня міністри закордонних справ Данії та Гренландії їдуть до Вашингтона, аби зустрітися з держсекретарем Марко Рубіо, а двопартійна делегація Конгресу їде до Копенгагена в п'ятницю. Тож переговори вже почалися.
Але Кіркегор уточнює, що може бути й четвертий сценарій — відсутність будь-якої угоди. "Дональд Трамп продовжує те, що намагається зробити. Але потім і Конгрес врешті-решт береться діяти. Вчора в Палаті представників демократи запропонували законопроєкт, який фактично забороняє Дональду Трампу будь-які дії щодо Гренландії — і спроби її купити, і очевидно, військове вторгнення. Це один із найбільш імовірних сценаріїв: все завершиться зіткненням між президентом Трампом і Конгресом", — додає експерт.
***
Представники влади Данії та Гренландії постійно наголошують, що територія не продається. Від данських посадовців, а також від ЄС звучало, що військові дії з боку США означатимуть кінець Трансатлантичного оборонного альянсу. "Ми не хочемо бути американцями, не хочемо бути данцями — ми хочемо бути гренландцями. Майбутнє Гренландії має вирішити гренландський народ", — наголосили у спільній заяві представники як владних, так і опозиційних партій Гренландії минулого тижня.
"Я сподіваюся, що майбутнє Гренландії буде позитивним і сповненим надій. Не думаю, що було б розумно розривати зв'язки з Данією. Існують міцні історичні зв'язки, але також багато реальних і практичних зв'язків. На особистому рівні я відчуваю це дуже чітко. Я наполовину данка й наполовину гренландка. Я живу в Данії і моя родина тут. Для багатьох людей стосунки між Гренландією та Данією є частиною повсякденного життя, нині у Данії живуть близько 17 тисяч гренландців. Я справді вірю, що незалежність Гренландії може бути можливою в майбутньому, але не найближчим часом. І вона ніколи не буде під впливом чи контролем США", — ділиться із Суспільним Джозефа Кюйтсе Кунак Томсен.
