У Всесвітній день боротьби із Хворобою ПаркінсонаХвороба Паркінсона — це одне з найпоширеніших захворювань у світі. Вона має прогресивний характер. У хворих фіксують тремтіння рук, фізичну сповільненість, а також загальну скутість м'язів Суспільне поспілкувалося із чоловіком, якому 8 років тому поставили діагноз — Хвороба Паркінсона. 51-річний львів'янин Тарас Бойко намагається попри хворобу вести активний спосіб життя, а також створити умови, аби й інші люди із захворюванням могли розвиватися емоційно та фізично.
Тарас Бойко дізнався про свою хворобу 8 років тому. Каже, спершу відчув скутість у руці. Згодом у чоловіка почався треморТремор – це невимушені ритмічні тремтіння чи коливання тіла, або його окремих частин..
8 років хвороби
Я займався ІТ-напрямком. Про те, що захворів і гадки не мав. Спершу була скутість в руці, я це приписав до роботи, мовляв, професійне. Я не встигав писати лекції, тоді ходив на заняття з англійської. Обстежився і отримав діагноз. Першого року я відкинув діагноз Паркінсона, через рік почався тремор. І від березня 2013 року я приймаю таблетки.
Суспільство негативно сприймає людей молодого віку, які хворіють
Коли з'явився тремор, я дуже соромився. Чи сідав на руку, чи спирався на стінку. Тому що суспільство сприймає людей із нашою недугою негативно. Було, що я йду і трушуся, і мене питає чоловік: "Що братику, погано тобі сьогодні, перебрав вчора?". І що йому було пояснювати.
Це нікуди не зникне
Почалося усвідомлення, що це нікуди не зникне. Я почав шукати різні мотиваційні речі, щоб навчитися сприймати. Я робив те, що можу, бо це основне при цій хворобі — не здаватися. Наприклад, я не можу звичайною пилкою у селі працювати, але міг працювати електричним лобзиком. Я шукав шляхи, щоб щось робити, коли не можеш.
Буває ідеш, зупинився і все
Зараз мій стан як на каруселях: вверх-вниз. Я можу нерухомо сидіти і не рухати рукою-ногою взагалі, подіє таблетка, і я можу їхати з рюкзаком на велосипеді на риболовлю. На риболовлі мене заклинює. Діє таблетка, якщо я до неї дістануся, я з велосипедом повертаюся. Я можу йти по вулиці, зробив крок правою ногою, а лівою ступити не можу. У мене є візочок, милиці, ходунки.
Вартість ліків орієнтовно 6 тисяч гривень на місяць
На даний момент я не купую ліків. Я отримую їх за рецептами від лікаря — безкоштовно. Паралельно з медикаментами, ми потребуємо реабілітації: басейн, станки. У цьому проблема. По-перше, дістатися туди, друге — там переодягнутися.
Терапія танцями
У нас є створена група у Viber. При медінституті у нас відбуваються заняття танцювальною терапією. Це добре впливає на людей нашого ґатунку. Я, наприклад, намагаюся донести до людей, що треба все пробувати, я на велосипеді катаюся, ходжу у гори, граю у футбол.
Звільнення за згодою сторін
Я розумів, що у цьому випадку не годен справлятися з усіма обов'язками, які покладені на мене. Коли почалася мова про оптимізацію, я пішов за згодою сторін. Зараз є пенсія і також я оформлений на біржу. Щоправда, там два місяці не платять.
Шукаю соціально-орієнтовану роботу
Я б ще працював, але це має бути соціально-направлена вакансія. Можливо, якісь пільги зі сторони держави надавалися, щоб роботодавець розумів, що ми можемо робити багато, але є моменти, коли ми виключаємося зовсім.
Допомога іншим людям із Хворобою Паркінсона
Зараз ми готуємося до Всесвітнього дня боротьби з хворобою Паркінсона. Щоправда, через локдаун, ми перенесли його. Це має бути зустріч у Стрийському парку. Там мають зустрітися люди із Хворобою Паркінсона. Суспільство має нас бачити. Навіщо мені це здалося? Коли мені стане зовсім погано, рано чи пізно — це посадить мене у інвалідний візочок, мені б хотілося, щоб була така людина, яка поведе мій рух, щоб люди не були інертними.
На Львівщині є приблизно 3700 людей з Хворобою Паркінсона. Про це у коментарі Суспільному розповіла лікарка-невропатолог, керівниця центру рухових розладів у Львівській області Людмила Федоришин.
Читайте також: На Львівщині щороку фіксують від 200 до 300 випадків Хвороби Паркінсона
