Китай, ймовірно, розмістив понад 100 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) на своїх трьох останніх шахтних полях і не бажає вести переговори щодо контролю над озброєннями.
Як пише Reuters, про це йдеться в проєкті звіту Пентагону, в якому наголошується на зростанні військових амбіцій Пекіна.
Як зазначає агентство, Китай розширює та модернізує свої арсенали озброєнь швидше, ніж будь-яка інша ядерна держава. Пекін назвав повідомлення про нарощування військових потужностей спробами "очорнити та знеславити Китай і навмисно ввести в оману міжнародну спільноту".
Минулого місяця президент США Дональд Трамп заявив про ймовірну роботу над планом денуклеаризації разом з Китаєм та Росією.
У проєкті звіту Пентагону зазначається, що Китай схоже не зацікавлений у переговорах щодо контролю над озброєннями.
"Ми продовжуємо бачити відсутність бажання з боку Пекіна вживати таких заходів або більш всебічних переговорів щодо контролю над озброєннями", – йдеться у звіті.
Зокрема, у звіті йдеться, що Китай, ймовірно, розмістив понад 100 твердопаливних МБР DF-31 у шахтних полях поблизу кордону Китаю з Монголією – це останній об'єкт у серії шахтних полів. Раніше Пентагон повідомляв про існування полів, але не про кількість завантажених ракет.
У проєкті звіту Пентагону не було визначено жодної потенційної цілі для нових ракет. Американські чиновники зазначили, що звіт може бути змінений до його надсилання законодавцям.
У звіті йдеться, що запаси ядерних боєголовок Китаю у 2024 році становили близько 600 одиниць, що відображає "повільніші темпи виробництва порівняно з попередніми роками". Проте Пентагон прогнозує, що до 2030 року Пекін матиме понад 1 000 боєголовок.
Китай заявив, що дотримується "ядерної стратегії самооборони та проводить політику невикористання зброї першим".
Звіт також звертає увагу на те, що Китай активно готується до можливого конфлікту за Тайвань. У проєкті документа описано нарощування військової потужності КНР та зазначено, що "Китай очікує, що зможе вести війну проти Тайваню та виграти її до кінця 2027 року". Одним із варіантів є удари на відстань 1 500–2 000 морських миль, що здатні суттєво загрожувати присутності США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
