Доброволець батальйону «Херсон» Андрій Тарчинський був миротворцем у Боснії та Герцеговині, у Косово і добровольцем на Сході України. Пройшов три війни і став до лав поліції.
Андрій Тарчинський що таке війна дізнався майже 30 років тому, коли був миротворцем у Боснії та Герцеговині. 2014 року після анексії Криму одразу записався до новоствореного батальйон "Херсон". За освітою автомеханік.
"Я порадився з дружиною. Дружина проти була. Але сказала, це - твій вибір, як хочеш, то хочеш. 19 серпня ми приїхали, нам сказали, що ми будемо у Маріуполі. Там ми переночували, потім нам сказали, що ми маємо допомогти батальйону «Донбас» і ми вирушили у бік Іловайська".
Андрій Тарчинський згадує – їм сказали, що до Іловайська вони на одну добу. Тому ні зброї, ні їжі та води на тиждень в них не було.
"Найважче це - відсутність їжі та води".
Про вихід з Іловайська йому згадувати важко. У тому «зеленому коридорі» він втратив побратимів і отримав поранення.
"Близько пів години колона йшла спокійно. А потім почався сильний обстріл з усіх боків. І так як колона була вишикувана по похідному, то до бойових команд ніхто не переходив. Просто почався інтенсивний обстріл колони. Але потім командири, які були у військовій техніці, дали команду вступати у бій, ми були у звичайному автобусі. Ми вступили у бій і проривалися 4 години до селища Великокатеринівка".
Чоловік говорить, у селищі вони почали перев’язувати один одного, було дуже багато поранених. Зв’язку з командуванням не було. Хто міг іти, намагалися просуватися далі самі. Андрій був доправлений до лікарні Мєчникова у Дніпро, де лікувався місяць.
"Після госпіталя я повернувся до батальйону і відправився на Схід".
Андрій на Сході був 3 роки. Повернувшись, пішов служити до поліції. Говорить, захищати - його обовязок. І додає, що усі 3 війни для нього у п’амяті на усе життя.
"Не буває однакових воєн. Кожна війна має свої нюанси. Територія різна. Там гори, тут поля, лісосмуги. Все інакше".
Андрій Тарчинський говорить, що життям задоволений, має рідних, друзів, роботу, а найбільша мрія - більше часу проводити з онукою та допомагати у її вихованні.
Еріка Авдєєва, Владислав Купрєєв, Владислав Чеботарьов
