З 6 червня 2025 року пільгові умови торгівлі з Євросоюзом для українських аграріїв завершуються. На зміну приходять квоти, які можуть коштувати економіці сотні мільйонів доларів. Уряд заспокоює, що загроз немає, тоді як Нацбанк і бізнес готуються до втрат.
Розбираємось, що означають нові правила і як вони вплинуть на українські товари, ціни та економіку загалом.
"Торговельний безвіз" з Євросоюзом, який з літа 2022 року відкрив для Україні європейські ринки, завершується. І хоча зміни торкнуться різних секторів, головний удар припадає саме на сільськогосподарську продукцію — з 6 червня 2025 року ЄС відновлює квоти на імпорт 30 українських товарів.
Квоти, що діятимуть до кінця року, будуть значно меншими за обсяги, які Україна експортувала під час дії пільгового режиму. Фактично, українським аграріям безмитно дозволять продати до ЄС обсяг продукції, що дорівнює приблизно семимісячному експорту за квотами до 2022 року.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевняє, що для України "загроз у короткотерміновій перспективі немає". Чиновник пояснює це тим, що передбачених обсягів квот має вистачити, аби вони не завдали шкоди вітчизняним виробникам. Але Національний банк України вже порахував, що втрати валютної виручки будуть значними – близько 800 мільйонів доларів.
Чому ж Євросоюз пішов на такий крок, якщо високопосадовці блоку називають своїм пріоритетом продовження підтримки України "стільки, скільки необхідно", і як ці зміни можуть позначитися на цінах в українських магазинах, зарплатах та географії українського експорту?
Чому ЄС змінює правила
"Торговельний безвіз", або Автономні торговельні заходи (АТМ), був запроваджений як екстрена допомога українській економіці після повномасштабного російського вторгнення. ЄС тимчасово скасував для України більшість мит та квот, що суттєво полегшило експорт українських товарів.
Цей крок справді відчинив двері для українських аграріїв. За даними європейського статистичного відомства Eurostat, після запровадження АТМ у 2022 році Україна почала експортувати до ЄС значно більше продовольства. Наприклад, якщо раніше позитивне сальдоРізниця між тим, скільки Україна заробила на експорті своїх сільгосптоварів до Євросоюзу, і тим, скільки витратила на закупівлю агропродукції звідти України в агроторгівлі з ЄС становило близько пів мільярда євро за квартал, то після запровадження "безвізу" воно зросло до 1,5-2,5 мільярдів євро за квартал. Як наслідок, у 2024 році Україна увійшла до трійки найбільших агроекспортерів до ЄС, поставивши товарів на 13,1 мільярда євро.
Саме такий стрімкий стрибок обсягів українського експорту і викликав серйозне занепокоєння у європейських фермерів. Особливо гостро це відчули в сусідніх з Україною країнах, таких як Польща, яка стала одним з головних ініціаторів перегляду умов торгівлі. Польські та фермери інших країн скаржилися на посилення конкуренції та тиск на ціни на їхню продукцію. Однак проблема не обмежувалася лише країнами східного флангу ЄС. Наприклад, міністерка сільського господарства Франції Анні Женевар також нещодавно заявила, що українське м’ясо птиці та зернові "дестабілізували" французькі ринки.
Пільговий режим від самого початку був тимчасовим. Його дію кілька разів продовжували — у червні 2023 та червні 2024 року. І щоразу, коли в ЄС поставало питання про чергову пролонгацію, це викликало все більше запеклих дискусій та протестів. Особливо напруженою ситуація була навесні 2023 року, коли низка країн-сусідів України навіть запроваджували односторонні заборони на імпорт української агропродукції. Протести та блокування кордонів, зокрема польськими фермерами, тривали і пізніше, часто посилюючись саме напередодні ухвалення рішень про продовження "безвізу".
Проте, як пояснює Яна Охріменко, старша економістка Центру економічної стратегії, ситуація не така однозначна, як може здатися на перший погляд. За її словами, збільшення імпорту української продукції, де переважають продукти рослинництва (зерно, олійні), насправді справило радше позитивний вплив на європейські аграрні ринки.
"Україна забезпечує стабільну та відносно доступну пропозицію рослинницької сировини.Наприклад, Іспанія – країна з розвиненим сектором тваринництва – стабільно входить до числа найбільших імпортерів української аграрної продукції серед країн-членів ЄС", – зазначає експертка.
Тобто українське зерно та олійні культури стали важливою кормовою базою для європейського тваринництва, дозволяючи європейським фермерам спеціалізуватися на виробництві продукції з вищою доданою вартістю, наприклад, м'яса, молока чи готових харчових продуктів.
Однак представники європейських аграріїв вбачають у цьому ризики. Люк Верне, генеральний секретар Farm Europe, організації, що представляє інтереси фермерів ЄС, у коментарі для Суспільного зазначив, що аграрні виробники Євросоюзу останніми роками зіткнулися з "потрійним шоком": зростаючою конкуренцією з імпортом (і не лише з України, а й з таких країн, як Китай та Бразилія), новими європейськими регуляціями та кліматичними катаклізмами.
До того ж, за словами Люка Верне, Україна нібито володіє беззаперечними природними перевагами, зокрема легендарними чорноземами. Саме ці "сприятливі агрономічні умови" та "виняткова родючість українських ґрунтів", як наполягає експерт, забезпечують Україні значну конкурентну перевагу у вирощуванні основних культур. Farm Europe зробив власний розрахунок цих конкурентних переваг – від 18% до 39%.
Водночас українські економісти, як-от Яна Охріменко, зауважують, що Україна сама є великим ринком збуту для європейських виробників, імпортуючи з ЄС переважно готову харчову продукцію та товари тваринного походження.
"Український агропромисловий сектор є комплементарним (тобто таким, що доповнює, а не лише конкурує – ред.) до більшості аграрних ринків країн ЄС, і торгівля такими товарами з Україною є взаємовигідною для європейських виробників", – наголошує вона.
Проте фермери в ЄС – це політично активна і добре організована група. "І ця група активно використовує механізми політичного впливу для захисту своїх інтересів навіть за умов незначного ризику", – пояснює Яна Охріменко.
Водночас Люк Верне вважає, що рішення Брюсселя – це спроба "перезавантажити" аграрну дискусію напередодні переговорів про вступ України до ЄС.
Позиція українського уряду
Прем’єр-міністр Шмигаль наприкінці травня 2025 року наполягав, що не бачить загроз для України через відновлення квот. Мовляв, і до повномасштабного вторгнення між Україною та Євросоюзом діяла зона вільної торгівлі, яка продовжить функціонувати. За словами прем'єра, нові квоти, розраховані на сім місяців до кінця 2025 року, є лише тимчасовим етапом. Премʼєр запевнив, що цих обсягів має вистачити, аби Україна не відчула погіршення умов.
Головна мета українського уряду — домовитися з ЄС про фундаментальний перегляд правил торгівлі через зміни до статті 29 Угоди про асоціацію. Ця стаття — ключова, адже саме вона встановлює базові торговельні квоти. Її оновлення дозволило б назавжди, а не тимчасово, закріпити для України кращі умови та забезпечити бізнесу стабільність замість щорічної невизначеності з пільгами. В уряді сподіваються, що підписати ці важливі зміни вдасться вже у 2025 році.
Попри урядовий оптимізм, втрати для української економіки від нових торговельних обмежень з боку ЄС все ж будуть – і досить значні. За оцінкою заступника голови Нацбанку України Сергія Ніколайчука, лише за період з червня по грудень 2025 року Україна може недоотримати близько 800 мільйонів доларів США валютної виручки через відновлення квот на агропродукцію. Це, за його словами, відчутно вплине на загальні надходження валюти в країну. Водночас представник НБУ вважає, що цей вплив не буде критичним ні для валютного ринку, ні для рівня інфляції.
Однак у стінах українського парламенту лунають і значно песимістичніші прогнози. Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев вважає, що нові умови торгівлі після завершення "економічного безвізу" можуть коштувати Україні мінус 3,5 мільярда євро у річному вимірі. За його даними, безмитний експорт кукурудзи може скоротитися з мільйонів тонн до всього 650 тисяч тонн на рік, а цукру – більш ніж удвічі, до близько 40 тисяч тонн. Схожі обмеження, на думку парламентаря, чекають на мед та м'ясо птиці, що серйозно вплине на аграрну галузь та її фінансові можливості.
Нові умови, нові ринки та "домашня робота" для України
Є й позитивні сигнали з Брюсселя для іншого ключового сектору української економіки. 5 червня Рада ЄС вирішила продовжити призупинення захисних заходів ЄС щодо імпорту заліза та сталі з України аж до 2028 року. Це рішення, яке набуває чинності одночасно зі змінами для агроекспорту, – 6 червня 2025 року, покликане підтримати українську економіку та полегшити виклики, з якими стикаються українські металурги через війну.
Однак, і тут не обійшлося без певних застережень: Єврокомісія матиме право тимчасово призупинити ці пільги для окремих видів металургійної продукції, якщо їхній імпорт почне шкодити європейським виробникам.
Важливою позитивною новиною залишається і продовження "транспортного безвізу" з Євросоюзом до кінця 2025 року. Це означає, що українським перевізникам не потрібно буде отримувати спеціальні дозволи для вантажних перевезень до країн ЄС, що принаймні не погіршить чинні умови доставки українських товарів.
Тим часом Україні необхідно продовжувати адаптацію свого законодавства до європейських стандартів. Саме це, на думку експертів, є ключем до справжньої інтеграції в європейський ринок. Яна Охріменко наголошує, що для подальшої лібералізації українського імпорту в ЄС варто почати із виконання зобов'язань в рамках Угоди про асоціацію.
"Наразі найбільші законодавчі прогалини – у сфері регулювання генетично модифікованої продукції, а також стандартів збуту низки аграрних товарів", – вважає економістка. За її словами, ухвалення відповідного законодавства, яке б гарантувало безпеку та якість української продукції відповідно до вимог ЄС, "створює підстави для її повноцінного допуску на європейський ринок".
У відповідь на очікувану зміну правил торгівлі з ЄС українські посадовці роблять заяви про наміри змінити політику щодо експорту сільгосппродукції. Як повідомив міністр аграрної політики Віталій Коваль в інтерв'ю Reuters, пріоритетом стане розвиток внутрішньої переробки сільськогосподарської сировини, а не просто експорт необроблених матеріалів. Наприклад, замість того, щоб масово вивозити насіння олійних культур, Україна може обмежити їх експорт, щоб завантажити власні олійно-жирові комбінати. "Якщо хтось думає, що нас можна змусити стати сировинною колонією, яка постачатиме вигідну комусь сировину – цього не станеться," – запевнив Коваль.
Водночас український бізнес вже починає адаптуватися та шукати нові ринки збуту. За даними аналітичного кооперативу "Пуск", через обмеження експорту до ЄС трейдери пшениці вже активно "дивляться в бік Азії": Філіппін, Індонезії, В’єтнаму, Бангладешу, де українська пшениця має високий попит. Експерти "Пуску" навіть радять українським аграріям не поспішати з форвардними контрактами (тобто з продажем майбутнього врожаю заздалегідь за фіксованою ціною), оскільки через погодні проблеми в основних країнах-виробниках пшениці ціни на світовому ринку мають потенціал до зростання.
