У японській техніці в’язання створює ляльки хмельницька майстриня

У японській техніці в’язання створює ляльки хмельницька майстриня

У японській техніці в’язання створює ляльки хмельницька майстриня

У японській техніці в’язання створює ляльки хмельничанка Ірина Кучерява. Каже, вже 15 років робить іграшки в різних техніках. Починала займатися творчістю у відпустці по догляду за дитиною. Спочатку то були в’язані речі для рідних, потім бісерна флористика – квіти та дерева з бісеру. Згодом – ляльки. Спробувала чимало технік.

Для створення іграшок обов’язково має бути натхнення, інакше нічого не вийде, переконана майстриня Ірина Кучерява з Хмельницького. Каже, працює в багатьох техніках та щоразу освоює нові.

"Почалося з ляльок, оці примітивні, які йдуть очі крапинки, де нема обличчя. До речі, Тильду не робила, щось мені Тильда ні, були оці такі з великими ногами, руками. Перша лялька в мене вдома стоїть, далі пішло на замовлення".

Перші вироби дарувала друзям, родичам, знайомим, творила на замовлення, обмінювалася з іншими майстринями.

"Ми обмінювалися подарунками, дуже багато з різних міст України є такі, що от я відправляю свою роботу, а людина з якогось міста відправляє мені. В мене в квартирі дуже багато таких виробів. Ну багато що дарувалося. Нещодавно в мене замовили для двох хлопчиків, то в Америку поїхали дві іграшки – це був лис і кіт. Синього кота один хлопчик захотів, а другий захотів лиса. Шиті іграшки. Невеличкі, десь так на долоньку розміром".

Останнім часом Ірина почала працювати в техніці амігурумі. Це японське мистецтво в'язання на спицях або гачком маленьких м'яких звірят і людиноподібних істот. Каже, сподобалися нитки.

"Вот я йду в магазині, мені сподобалася нитка, колір. Я собі вже йду додому, в мене просто я до двох годин ночі з восьмої вечора я в’язала того зайця, наприклад. Бо мені треба його дов’язати сьогодні обов’язково. А на наступний день ведмідь пішов. А потім залишилося ще трошки нитки – мишу зв’яжу".

Хенд-мейд – це хобі, а не спосіб заробітку, вважає Ірина Кучерява.

"Будь-яке хобі з тебе забирає гроші, тому що ти закупляєш купу всього, все тобі треба, ти заходиш в магазин, всі дрібнички, от мені ця тканина потрібна, ця нитка потрібна, тобто ти, часом буває такий запой, коли ти от просто закупляєш і це кожна рукодільниця вам скаже, кожна майстриня скаже, що ми не заробляємо на своїх виробах, ми більше витрачаємо".

Сім років тому Ірина майже рік боролася з важкою хворобою. Каже, життя поділилося на "до" й "після" неї.

"Я переосмислила взагалі людське існування, коли раніше робота-дім-робота-дім, то зараз я думаю набагато глобальніше, дивлюся на світ, на людей. Те, що я відкрила для себе точно, що треба допомагати важкохворим людям, тому що насправді рак – він дуже багато грошей з’їдає".

Після хвороби Ірина почала подорожувати Європою та цікавитися всім новим.

"Я зараз дуже люблю відкривати якісь нові для себе види рукоділля, тобто я не сиджу на чомусь одному. Я вчуся. Я то ліпила, то я плела з бісеру, то я шию, то от зараз в мене таке велике бажання, я як почала в'язати ці амігурумі, я хочу зв’язати мініатюрну іграшку".

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди