29 березня в Житомирі рідні військовополонених та безвісти зниклих вийшли на акцію "Невідомість і полон вбивають". Це нагадування суспільству про захисників, із якими втрачений зв'язок, і підтримка родин військових, які чекають звістки про своїх рідних. Це вже 14-та подібна акція, яку проводять у Житомирі.
Про це у коментарі Суспільному розповіла співорганізаторка акції Тетяна Гойдик.
Мирне зібрання розпочалося на майдані імені Корольова перформансом — на фоні музики звучали слова "Зараз, на жаль, відсутній зв'язок із вашим абонентом. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше" та "Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше". Учасницею цього перформансу була і Тетяна Гойдик разом із мамою — їхня родина чекає на звістку від брата Тетяни.
"Кожен із нас отримував крайні SMS, крайні повідомлення від рідної людини. І коли людина зникала безвісти або потрапляла в полон, ми слали свої SMS, які вже не доходили — вони були позначені на екрані телефону всього однією галочкою. І ось учасники перформансу тримали в руках такі крайні повідомлення, які вони отримали від своїх рідних людей", — розповіла Тетяна Гойдик.
Закінчувався цей перформанс словами "Чуєш, я тут, я повернувся". І учасники акції змінювали таблички на стандартні повідомлення, які приходять в "Дії" людям, рідні яких повернулися з полону — це повідомлення про звільнення.
Із майдану імені Корольова учасники рухалися вулицею Михайлівська, скандуючи слова "Полон вбиває", "Безвісти зниклі не значить забуті", "Твоя хата не з краю, твоя хата наступна". Після цього вишикувалися вздовж Київської вулиці, де їх клаксонами підтримали учасники автопробігу.
На завершення на вулиці Михайлівська провели другий перформанс. На мольберті було прикріплене "розбите серце" і акції учасники клеїли на цього символічний пластир із написами.
"Серце кожної матері, кожної сестри, кожної дочки, кожної дружини сьогодні розбите. Ось воно таке в шрамах, як на мольберті. І ми клеїли на це серце символічні пластирі. Коли в дитинстві щось боліло, нам говорили: приклади подорожників або заліпи пластиром — перестане. І ось ми клеїли ці символічні пластирі із з назвами того, що нас тримає на цьому світі — це боротьба, любов, віра", — розповіла Тетяна Гойдик.
Зі слів співорганізаторки акції, учасники перформансу побригадно сфотографувалися біля цього символічного серця як знаку надії на те, що їхні рідні скоро повернуться.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
