Ярослав Лавренюк — 17-річний скелетоніст із Житомира. 18 січня 2025 року у швейцарському Санкт-Моріці спортсмен приніс Україні перше в історії "золото" чемпіонату світу U20 зі скелетону. 31 січня у латвійській Сігулді на юніорському Євро зі скелетону став бронзовим призером серед юніорів U23 та U20. Про спортивні досягнення, вдосконалення техніки спуску, конкуренцію в команді та плани на вступ до закладу вищої освіти кореспондентка Суспільного Марія Кравчук поговорила з Ярославом Лавренюком.
Ви тільки повернулися зі змагань і зараз у вас невелика перерва. Розкажіть, що це були за змагання.
Останнє змагання це був дорослий чемпіонат світу в Америці — найбільші змагання нашого сезону і найбільші перед Олімпійськими іграми 2026 року. Це дуже цікаві змагання, які проходять у форматі чотирьох заїздів. Загалом цей Чемпіонат світу був цікавим. Багато що змінювалося, але для нас він пройшов досить успішно. Владислав Гераскевич посів четверте місце і зупинився всього за 0,08 секунди до п'єдесталу. Ми хотіли, щоб він взяв медаль. І коли така маленька різниця, ти думаєш про те, що скелетон це суворий спорт, адже що таке ці 0,08 секунди? Але вони можуть відділяти від п'єдесталу.
Для мене цей Чемпіонат світу був хорошим, це був найкращий мій результат на дорослому рівні — 21 місце. Я задоволений. Було три хороші, стабільні заїзди і четвертий — з деякими помилками, але я радий, що згодом мені вдалося їх виправити.
Після Чемпіонату світу на "Суспільне Спорт" вийшла стаття, у якій написали, що Ярослав Лавренюк став першим українським медалістом в історії на цьому рівні. А Владиславу Гераскевичу, першому скелетоністу в історії України, не вдавалося виграти нагороду на цьому рівні. Під час попереднього нашого інтерв'ю ви говорили, що хочете на рівні з Владиславом Гераскевичем представляти Україну. На вашу думку, ви досягли цієї мети?
Можливо, в дечому. Але коли ми разом з ним виступаємо на одних змаганнях дорослого рівня, все одно видно, що між нами ще прірва. Тим не менш, Владислав Гераскевич також додав зараз у своїх результатах, це був його найкращий сезон в кар'єрі. Я дуже радію, що наша команда зростає та стає сильнішою. Владислав стає швидшим, але і я до нього підтягуюся. Це дає таку внутрішню конкуренцію, але вона здорова, хороша і допомагає нам. Немає такого, що ми змагаємося один з одним, немає агресії чи чогось подібного. Це все врегульовано для того, щоб допомагати один одному покращувати результати. Коли я постійно до нього тягнуся і хочу його догнати, на деякий тренуваннях це мені все ж вдається, він розуміє, що і йому треба ставати швидшим. Зараз все ж між нами є прірва.
У мене дійсно деякі результати стають кращими, тим не менш Владислав – сильний скелетоніст, і я вважаю, що в майбутніх сезонах він покаже, на що він здатний. Якщо говорити про юнацький рівень, то варто розуміти, що тоді, коли він починав, тоді ще не було настільки багато можливостей для того, щоб показати хороший результат. Якщо я не помиляюся, що категорії до 20 років взагалі не було на юнацькому чемпіонаті світу.
Чи змінилася ваша тренувальна програма після перемоги на юніорському чемпіонаті світу?
Так, вона змінилась, і це помітно по нашому стартовому розгону. У нас з'явився новий тренер по фізичній підготовці — Микола Кушнір, легендарний тренер. Він свого часу тренував Інесу Кравець, яка виконала потрійний стрибок і тримала рекорд світу 26 років. Легендарний, дуже хороший тренер, який з нами був весь цей сезон і значно нам допоміг покращити розгін.
Як проходить ваш день на тренувальній базі?
Це залежить від того, який графік у нас стоїть на треку. Наприклад, в Швейцарії, коли був юніорський чемпіонат світу, інколи ставили тренування на 7:00, а це означало, що на треку треба було бути о 6:00, а прокинутися о 5:00. Але інколи тренування ставлять і на 10:00 – тоді можна було довше поспати. Все дуже відрізняється від того, який графік. Коли ти тільки приїжджаєш на місце проведення Чемпіонату світу, то починається більше навантаження, більше катаєшся, більше тренувань в спортзалі та на стадіоні. Коли вже ближче до змагань — тренування зменшуються, щоб не бути втомленим, щоб показати свій максимум. Все дійсно прораховується, як правильно зробити. Але загалом, зазвичай, це тренування в спортзалі, також бігове тренування. Буває інколи по три тренування в день, інколи по два, якщо є катання, то дійсно дуже важко витримувати цей графік.
На чемпіонаті світу зі скелетону ви змагалися з дорослими спортсменами. Як відчуваєте себе в боротьбі з більш досвідченими суперниками?
Це інший рівень. Там змагаються чемпіони світу, олімпійські чемпіони та рекордсмени нашого виду спорту. Я з ними змагався також на етапах Кубку Чемпіонату світу, тому для мене це вже знайомі люди, деякі з них є моїми друзями. Дуже помітно, що дорослий рівень відрізняється від юніорського, але це й допомагає, бо коли ти бачиш усіх цих чемпіонів, ти хочеш наслідувати їх, дивишся якісь їх секрети і таким чином ти покращуєшся. Навіть, коли я перейшов з юніорського рівня на етапи Кубка світу, за короткий проміжок часу я покращився. Я бачив, наскільки ближче я став до Владислава Гераскевича чи інших старших спортсменів.
Також присутній, звісно, тиск. Можливо, він не такий сильний, оскільки я розумію, що зараз не можу змагатися за медалі чи місце на подіумі, бо я наймолодший учасник. Проте, я змагаюся сам з собою і стараюся стати кращим, дізнатися щось нове і загалом набираюся нового досвіду. Це зараз основне для мене.
Чи діляться скелетоністи між собою професійними секретами?
Деякі секрети у нашому спорті це дуже великі секрети, які ніхто тобі не розкаже, якщо ти не в команді або якщо ти не заплатиш. Але деякі поменше секрети, звісно, можуть розказувати, особливо, якщо це твої друзі.
До якого наступного змагання будете готуватися?
Наступний у нас — олімпійський сезон. Зараз у нас буде перерва, а потім літня підготовка, оскільки влітку немає ніяких змагань. Також будемо готуватися до етапів Кубка світу, так як вони будуть кваліфікаційними до Олімпійських ігор. Спочатку у нас буде так звана "передсезонка", потім тренування на Олімпійському треку. Після того будуть перші етапи Кубка світу і вони будуть важкими, це я точно знаю. Буде дуже великий тиск. Не тільки фізично будемо готуватися до змагань, а й ментально, для того, щоб витримувати цей тиск і не здаватися. Для того, щоб виступити як найкраще і взяти олімпійську ліцензію.
Повну версію інтервʼю зі скелетоністом Ярославом Лавренюком дивіться на YouTube-каналі Суспільне Житомир.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
