Дмитро Гудзь, ветеран війни, заступник Звягельського міського голови. До повномасштабного вторгнення працював головним архітектором міста, згодом головним архітектором району. 24 лютого 2022 року отримав повістку і наступного дня пішов у військкомат. Воював на Бахмутському напрямку, отримав два поранення. Кореспондентам Суспільного чоловік розповів про своє життя та хобі.
Дмитро Гудзь народився і працює у Звягелі на Житомирщині. У розмові з кореспондентом пригадав, як 24 лютого 2022 року отримав повістку і наступного дня пішов до військкомату.
"Дружина принесла повістку і я, навіть, не сумнівався ні хвилини, що треба йти. Хоча я мав броню як держслужбовець райдержадміністрації. Але я нікому не сказав, що маю броню, коли мені прийшла повістка. Я відчував, що зразу маю йти. В душі якась злість накопичувалася на цю несправедливість. І 2 березня я вже був на Донеччині, у Нью-Йорку в окопі в бік Горлівки", — розповів Дмитро.
Сержант, санітар-стрілець Дмитро Гудзь на позивний "Ґедзь" воював на Бахмутському напрямку. Найстрашніше на війні, говорить чоловік, втрачати побратимів, з якими вранці ще пив каву, а в обід вони вже були мертві.
30 березня 2022 року чоловік отримав перше поранення — 15 осколків з правого боку від шиї до п’яток. Але швидко відновився і вже 7 травня отримав друге поранення — з ампутацією.
Дмитро розповів, що після лікування в Україні 2 червня 2022 року за програмою лікування за кордоном поїхав до Німеччині. Пройшов реабілітацію і отримав протез.
"У мене дуже дорогий протез, функціональний, 157 тисяч євро коштує. Він у мене все робить. Єдине, що не вистачило мені коштів, щоб мені зробили культіприйомник на залишок руки. Тоді я би зміг її піднімати і опускати. Якби це зробили, у мене б була справжня рука. Хоча і так автівкою кермую. Були хвилювання, думав, як же я буду передачі переключати. А так все нормально. Я по натурі швидкий. І мені треба туди-сюди. І протез за мною не встигає. Через те я його не завжди ношу", — сказав ветеран війни.
Дмитро Гудзь запросив кореспондентів Суспільного у свою майстерню з виготовлення виробів з дерева та меблів. Чоловік каже, що це його хобі.
"Коли лежить купа дощок, і потім ти з них щось робиш і уявляєш, що це буде у когось в хаті стояти. Це вже буде історія у майбутньому. Це кайф. Як не як, треба переключати увагу з одного на друге. Бо коли зациклюєшся на якомусь питанні — втомлюєшся. Ось тут в механічному цеху станкі, груба обробка. Тут фрезеруємо, пиляємо. А тут у нас потихеньку зборка іде. А ось я різьбу ріжу. В церкву замовили 14 ікон. Це ріже комп'ютер", — сказав заступник міського голови.
"Нібито чогось досяг у житті. Просто хочеться жити спокійно. Але головне, щоб закінчилася війна, бо втрати людей це саме болюче", — сказав ветеран війни Дмитро Гудзь.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
