Про рекрутинг до армії, його відмінність від мобілізації, хто зараз йде на службу через рекрутингові центри й що важливо знати про контрактну форму військової служби — Суспільне поспілкувалося із заступником начальника 8-го відділу Житомирського районного ТЦК і СП Максимом Присяжнюком.
В суспільстві виникають конфліктні ситуації з ТЦК та, як наслідок, з мобілізацією. Яка основна причина, чому так стається, чому конфлікти загострюються?
Я думаю, відповідь на це питання люди шукають вже останні два роки. Як бачимо, відповіді, як такої, однозначної немає. Я можу висловити тільки свою суб'єктивну думку. Я також про це задумувався і хотів зрозуміти, чому так трапляється. Для себе особисто я дійшов висновку, що це трапляється від незнання, що мається на увазі. Люди бояться невідоме, по собі знаю. Колись, я ще був молодшим лейтенантом, мене також спонукало життя до служби й лякає саме те невідоме, куди ти потрапиш, в який підрозділ, чи впораєшся ти з тими задачами, які на тебе покладуть. І ось цей страх невідомого, як на мене, лякає людей найбільше. Я бачу в цьому проблему інформаційної політики й держави щодо цивільного населення.
Недостатня комунікація відбувається між населенням і військовими?
Між населенням та державою. Тому що справа військових – це воювати. Вони не повинні комусь щось пояснювати. Пояснювати має держава. Є міністерства, які для цього створені. Доносити до людей інформацію, що їх чекає, куди вони потраплять, які є перспективи, які є негативні, позитивні сторони того, коли вони опиняться в армії. Люди не знають. Вони бачать те, що їм трішки показали по телевізору, десь самі щось знайшли на ютубі й складають своє враження від того, що таке армія, як відбувається мобілізація, як відбуваються взагалі всі події в нас в країні. Якби людям краще доносили інформацію, і люди знали, що буде завтра, післязавтра, після того, як її мобілізують, чи вона піде за контрактом. Я думаю, цей страх зменшився б, вона знала, до чого була б готова, і було б менше конфліктних ситуацій.
Все-таки повернуся до цих конфліктних ситуацій, які ми бачимо. Як реагувати тоді, коли стається сам конфлікт на місці. Коли ми говоримо про “бусифікацію”, коли людей забирають насильно. Чи це має траплятися і, чи можна цього уникнути, можливо, якоюсь поведінкою, алгоритмом поведінки?
Такі речі не мають місця в суспільстві. Це ненормально. Будь-який конфлікт в суспільстві вважається ненормальним. Як цьому зарадити? Має бути взаєморозуміння між першою і другою стороною. Перша сторона – ті самі ТЦК. Вони мають розуміти, що людина морально чи психологічно не готова і для неї шок те, що вона, можливо, в перспективі може завтра служити. Тому з ними потрібно розмовляти нормально, по-людськи. Друга сторона — цивільні, вони теж мають розуміти, що вони спілкуються з військовими. На мою думку, 80%, я маю на увазі по своєму відділу, у мене у відділі 80% військовослужбовців були в той чи інший час в бойових діях. Хтось в АТО, хтось вже при повномасштабній війні. І коли цивільні спілкуються з працівниками ТЦК, вони теж мають розуміти, що ця людина, можливо, пройшла якийсь шлях, можливо, у них теж були вже в житті ситуації, де вона під час бойових дій стикнулася з якимись морально-психологічними проблемами, вона також повинна говорити нормально з людиною, а не говорить всім підряд без розбору: “ви тилові криси, ТЦК-шників треба відправити на фронт”. Це смішно, тому що, можливо, перед ним стоїть людина, яка тільки звідти прибула.
У вас більша частина тих, хто пройшов військову службу?
Ті, які дійсно військовослужбовці, не держслужбовці. Я підраховував, чисто для себе, 80% людей, які вже були в бойових діях, або були мобілізовані, але через ті чи інші причини були переведені в ТЦК.
Чим відрізняється рекрутинг від мобілізації?
Відрізняється. Звичайно, відрізняється. Мобілізація… По-простому. Контрактна служба — це служба за власним бажанням. А мобілізація — це не хороше слово, але краще не підбереш. Примусова. Тобто люди, які йдуть за контрактом, у них є змога саме обрати, куди вони йдуть, на яку посаду, в яку частину, чим вони там будуть займатися. І це їхній власний вибір. На будь-якому етапі оформлення документів за контрактом людина має право відмовитися. Навіть бувши вже в навчальному центрі, на пункті збору, поки вона не підписала контракт, вона має право відмовитись і сказати: “Я передумав, можна я поїду додому”.
Як відбувається рекрутинг? Людина приходить до вас, в ТЦК, і говорить, що має бажання потрапити в ту чи іншу бригаду?
Це один із методів, так. Може зайти на сайти по рекрутингу, на Work.ua, якісь інші, де є перелік вакантних посад, перелік військових частин, де потребують тих чи інших майбутніх військовослужбовців. Другий спосіб – це напряму в частину. У когось можуть бути знайомі в частині й подзвонити, сказати: “Можна я піду до тебе, поговори з командиром, хай мені дадуть рекомендаційний лист, буду служити разом з тобою”. Або піти навіть в саму частину, якщо вона не попаде десь в тилових областях, прийти й сказати, що я маю бажання служити за контрактом, з ким мені про це поговорити. Я думаю представник відділу кадрів вийде і все пояснить. Третій спосіб — прийти в ТЦК і сказати куди хочеш. А якщо людина не знає, куди хоче і на яку посаду, але просто має бажання проходити військову службу, працівники ТЦК підберуть те, що більш-менш для нього приємно.
Чому ви сьогодні тут?
Тому що керівництво мене попросило сюди прийти. Бо люди бояться давати інтерв'ю. Тому що ТЦК настільки дискредитовано, що більшість працівників, не працівників, а військовослужбовців ТЦК не хочуть давати інтерв'ю, тому що думають, що люди їх не хочуть навіть слухати, у них своя правда. Всі ТЦК — це тилові куплені місця і їм нічого сказати, вони всі корупціонери. Тому лишній раз засвітитися на телебаченні — це попасти під приціл суспільства і всіх, кого тільки можна. Мені, в принципі, байдуже. Мені нема перед ким соромитись. Я бойовий офіцер. Я був в АТО у 2016-2017 роках, 10 місяців у Авдіївці, на Зенітці. Так, я не брав участь у повномасштабній війні після 22-го. Я військова людина, прийшов наказ завтра їхати — поїду, коли скажуть, мені байдуже. Я до цього готовий морально вже дуже-дуже давно. Якби я до цього морально не був готовий, я взагалі в Збройні Сили не потрапив би. Тому мені байдуже, хто там, що говорить у мене за спиною, хто не вірить, що я десь був. Особисто мені ніхто в очі ще не говорив. Можливо бояться. Але за спиною я постійно чую, чому я в тилу, чому я не на передку, чому я в ТЦК, а не пора б мені вже піти на бойовій. Та заради Бога. Як тільки скаже керівництво, прийде наказ, поїду куди скажуть. Я свій вибір зробив вже давно, мені нема перед ким соромитись і боятися. Дякую.
Повне інтервʼю із заступником начальника 8 відділу Житомирського районного ТЦК і СП Максимом Присяжнюком дивіться на YouTube Суспільного Житомир.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
