У вересні 2024 року уродженка Звягеля Ірина Бондар здобула золото на чемпіонаті світу з вільної боротьби U-20, який проходив в Іспанії. Про підготовку до змагань, поєднання освіти і спорту та ціль в житті Суспільне поспілкувалося з Іриною Бондар — багаторазовою чемпіонкою України, призеркою юніорських чемпіонатів Європи та світу з вільної боротьби.
Розкажіть, як ви почали займатися боротьбою?
Я почала займатися у Звягелі. У сьомому класі до мене підійшов тренер і розповів, що у нас є секція з вільної боротьби. Запропонував прийти, подивитися. Коли я прийшла, то одразу подумала, що це не жіночий вид спорту. Потім прийшла додому, поговорила з батьками. Вони сказали, що якщо у мене є бажання, то я можу займатися. Я походила два місяці, потім там познайомилася з дівчиною. Вона живе недалеко від мене і ми почали разом відвідувати заняття. Я почала займатися боротьбою у Звягелі, два роки я тренувалася там і стала бронзовою призеркою чемпіонату України. Після цього я вступила до Житомира у ліцей для обдарованих дітей. Провчилась там чотири роки і зараз навчаюсь в Поліському національному університеті на економічній спеціальності.
А чому економічна спеціальність?
Я повинна була на національну безпеку вступати, проте її скасували цього року. І мені порадили вступити на економічну спеціальність, адже згодом я зможу перевестися на національну безпеку. Виходить, магістратуру я вже закінчу на тренерську спеціальність. Я хочу тренером бути.
Коли ви тільки почали займатися в Звягелі, як багато дівчат відвідували заняття з боротьби?
Одна дівчина була, проте вона зараз вже не займається. Так вийшло, що з того залу я одна продовжила займатися боротьбою.
Ви говорили, що перша думка про боротьбу була, що це не жіночий вид спорту. Тоді що стимулювало продовжувати займатися?
Я до сьомого класу була відмінницею в школі, а потім я почала займатися боротьбою. Я йшла на 17:00 на тренування і займалася до 19-19:30 була там. Коли приходила додому мені хотілося тільки лягти спати і все. Мене настільки захопив цей вид спорту, що я закинула навчання. Я вісім років займаюся цим видом спорту і життя без нього не уявляю. Я після чемпіонату світу відпочивала 10 днів і було враження, ніби я рік не тренувалась.
Як вдавалося поєднувати навчання в ліцеї та спорт?
У нас в ліцеї з приводу навчання дуже навантажували. Ми о 7:00 прокидалися і їхали на тренування на Михайлівську в зал. О 10:00 їхали назад на навчання до 14:00 і після ми їхали знову на тренування. І так кожного дня протягом трьох років.
Розкажіть про підготовку до чемпіонату світу з боротьби
Підготовка була дуже чіткою. На першому етапі були "не дитячі" навантаження. Потім на другому етапі йшов трохи спад навантаження на тренуваннях. До кожних змагань підготовка індивідуальна. Наприклад, на чемпіонаті Європи в мене не було суперниць, адже у всіх я виграла достроково 10:0. На чемпіонаті світу були зірки своїх країн. Була колумбійка, яка на Олімпіаді посіла третє місце. Перша моя сутичка була з представницею Чехії і виграла достроково 10:0. Вдруге боролась з представницею Китайського Тайбею, теж виграла 10:0. Третю виграла в азербайджанки на туше. Четверта сутичка була за вихід у фінал з мексиканкою, якій раніше я програла за третє місце на чемпіонаті світу у минулому році.
Що означає "перемога достроково"?
Це коли ти виконуєш прийом "прохід в ноги" і робиш накат, тоді це 10:0 або кидок через стегно, чи захват "млин", тоді це туше — суперник лежить на лопатках і це перемога дострокова 4:0.
До якого змагання готуєтеся зараз?
Зараз йде підготовка до турніру в Хорватії. У четвер ми виїжджаємо на збори в Хорватію. Спочатку там буде відбуватися міжнародний турнір, потім два тижні збори. На тиждень ми приїдемо на Олімпійську базу в Конче-Заспу, після — на чемпіонат світу в Албанії.
Вже знаєте своїх конкуренток?
Ні. Ще немає списків, але я знаю, що ті з ким я боролась, то вони будуть точно. Ті, які 2005, 2006 року народження теж можуть трапитися, я в 2004 народилась. Я-от боролась з азербайджанкою, яка 2007 року народження. Я думала, що вона маленька буде, а вона дуже сильна виявилась.
Чи маєте ви кумирів у вільній боротьбі?
Моєю кумиркою була Марія Стадник, вона родом зі Львова. Їй 36 років і вона чотирикратна чемпіонка Олімпіади. Вона така 50 кілограмова жінка, але дуже сильна. І є ще одна японка — Сусакі. Вона раніше нікому не програвала, а на Олімпіаді програла індусці.
Як ви налаштовуєтеся перед змаганням? Чи є якісь забобони або ритуали?
Я ходжу і сама собі говорю: "Ти зможеш, ти зможеш". Якихось забобонів немає, я просто налаштовуюсь на те, що у мене вийде все. Стільки роботи пророблено перед змаганням, що у мене немає вибору, окрім як виграти.
Чи підтримують вас сім’я та близькі?
Батьки вже дивляться. Раніше не дивилися, а зараз вони постійно спостерігають за боротьбою і дивляться мої сутички.
Які поради ви могли б дати початківцям в боротьбі? Наприклад, дівчатам, які дивляться на вас і бачать приклад для наслідування.
Займатися спортом, поки ви молоді. Займайтеся і можливо ви станете олімпійським чемпіоном.
Ваша мета стати олімпійською чемпіонкою?
Мета усіх спортсменів — олімпійська медаль.
Що для вас означає бути чемпіонкою світу?
У мене вдома лежить пояс і коли я на нього дивлюсь, то й досі не можу повірити. Ці емоції вже забулися, в перший день ще є ця ейфорія, а потім вона зникає. Цей ранг, як і чемпіонство Європи. Я вже п’ятикратна чемпіонка Європи. І таких емоцій як вперше немає.
Повну версію інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі Суспільне Житомир.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: