Цьогоріч Житомир відзначає 1140-річчя від дня заснування міста, тому кореспонденти Суспільного вирішили дізнатися більше про історію його вулиць, зокрема, про головну пішохідну — Михайлівську, поспілкувавшись із почесним амбасадором Житомирщини, кандидатом історичних наук, доцентом Поліського національного університету, членом Національної спілки краєзнавців України Геннадієм Махоріним.
Коли були перші згадки про вулицю Михайлівську
Вулиця Михайлівська сформувалася із середини 19 століття. До того часу це була околиця Житомира. Ще наприкінці 18 століття тут оселилися старообрядці "пилипони". Відповідно тоді вулиця, яка проходила через їхнє поселення, називалася Пилипонська. У 1856 році Михайло Хаботін завершив будівництво храму Михайлівського і вулиця Михайлівська у 1880 році була згадана у адресній книжці міста Житомира, але в дужках зазначалося все ще Пилипонська.
Хоча у книжці Георгія Павловича Мокрицького "Вулиці Житомира" сказано про те, що вона офіційно отримала назву вулиці в 1888 році, але все-таки, я так думаю, що це помилка. Так само як і назва Пилипонівська, такої назви не було, а була Пилипонська вулиця.
Звідки пішла назва Михайлівська
Отже, вулиця Михайлівська назву отримала від новозбудованої церкви Святого Михайла, яку збудував на свої кошти Михайло Хаботін, купець другої гільдії на придбаній садибі у Олександра Скальковського. Це людина, яка зробила такий подарунок місту за власні кошти, збудувала цю красу Житомира.
Тим паче, що зараз наш цей храм, він унікальний ще й тим, що він має розписи, зроблені в стилі давньоруської мініатюри, тобто так, як раніше ілюстрували книги, розписано і храм, його інтер'єр. І в цьому унікальність розписів, які робив Денис Білянський разом з сином, своїми колегами та учнями.
Коли Михайлівська почала змінюватися і набувати вигляду головної вулиці Житомира
В середині 19 століття, коли було затверджено новий план розбудови Житомира, згідно з розпорядженням тодішнього губернатора Синельникова, пилипонів переселили на вулицю Російська Слобідка (зараз ближче до вулиці Довженка).
Далі наказом місцевої влади на місці Михайлівської почали будувати гарні будинки, які стали окрасою міста.. Тут було запроваджено рядову забудову — будівлі розміщувалися впритул один до одної. Це відрізняло Михайлівську вулицю від інших, із садибною забудовою.
Кому стали належати ці землі
Першими власниками земельних ділянок на новоствореній Михайлівській стали: Григорій Тартаковський, Халім Рабінович, Артем Сіваєв, Евард Мар'ян Галлі (відомий лікар, колекціонер), Лівшиць, Ратнер, Мінель та інші. Саме вони збудували двоповерхові, триповерхові будинки.
Потім на початку 20 століття картина власників змінюється, приходять замість минулих власників інші. Зокрема, Джовані Евард Мар'ян Галлі продав свою ділянку для житомирського споживчого товариства. У Лівшиця землю купив Фортунат Раковський, підприємець. Його син, Октавіан Фортунатович Раковський, був відомим юристом.
Якою була Михайлівська після купівлі земель заможними власниками
На межі 19-20 століть уже сформувався загальний вигляд вулиці Михайлівської. І вже тоді відзначали, що за торговим значенням вулиця Михайлівська може бути віднесена до числа найкращих вулиць Житомира. Ця вулиця поєднувала Київську і Велику Бердичівську. І як тоді було узвичаєно, на першому поверсі розміщувалися магазини. На другому поверсі, як правило, це вже були там установи або житлові приміщення, існувало багато готелів — близько 6-7 штук: "Венеція", "Петіт-отель", "Брістоль", "Версаль", "Вікторія", "Оріон".
Крім того, було два кінотеатри — "Люкс", а пізніше і "Кіно-Рим". У будинку Раковського розміщувалося комерційне зібрання, де збиралися купці, торговці для своїх заходів. Це був їхній будинок, місце корпоративного зібрання. Михайлівська вулиця була надзвичайно насиченою людьми, тому що це було місце і для прогулянок, і, зокрема, для шопінгу. На вулиці Михайлівській, зокрема і зараз, зберігається один з найстаріших діючих кінотеатрів в Україні.
Найстарішим за нього є тільки кінотеатр "Ліра" у Києві. Наступний за часом заснування є житомирський кінотеатр, який має нині ім'я Івана Франка.
Що спільного та відмінного між Михайлівською понад 100 років тому та зараз
Можна провести аналогії із Житомиром дорадянського часу і з сьогоденням. Їх поєднує те, що повернулася роль першого поверху будинків. Як і в минулому, перший поверх використовували для магазинів, так само і зараз — для різних торговельних закладів та кав'ярень.
Також поєднує те, що вулиця Михайлівська мала аристократичний характер, була престижною для заселення, тут земля коштувала дуже дорого. І, відповідно, тут могли оселитися лише заможні люди.
По-друге, міська влада дбала про те, щоби саме багаті люди тут купували земельну ділянку, бо саме вони спроможні збудувати гарний будинок, кам'яний обов'язково, який стане окрасою міста. Дерев'яні заборонялося будувати, тому що наперед думали про створення обличчя вулиці, міста.
Я думаю, що правильні й зараз такі вимоги стосовно того, щоб контролювати підприємців, аби вони дбали про зовнішній вигляд своїх закладів, щоби вони дійсно були окрасою нашого міста. І потрібно було б все-таки, щоб у нас існувала посада художника міста, який би дбав про загальний образ Житомира. В минулому такої посади не було, працював міський архітектор, на якому і лежав цей обов'язок — дбати про цілісний образ міста. На жаль, теперішня посада архітектора обмежена у таких функціях, якими володів міський архітектор раніше, наприклад, Мечислав Лібрович.
Головна пішохідна вулиця міста, вона завжди була саме пішохідною?
Вона не була пішохідною раніше, а головною в торговельних відносинах. Там, де зараз обласне управління сільського господарства, колись будинок Фельденкрайза, була дилижансна контора, звідки виїжджали карети і їхали по Михайлівській дуже швидко. Вони виїжджали на вулицю Київську, повертали праворуч і їхали вже на Київ.Тому вулиця в цьому плані страждала від надмірного шуму, тоді ще на ній бруківка була, і це був мінус цієї вулиці. Пішохідною вона стала в часи незалежності України. Щоправда, зараз не завжди дотримуються цього правила деякі водії, бо є проблема в доставці продуктів і тому треба знайти консенсус у цьому. Хоча зараз багато зроблено для того, щоби Михайлівська дійсно стала пішохідною вулицею.
Разом з тим можна відзначити, що у 2016 році в центрі Михайлівської було створено Європейський майдан за пропозицією Георгія Павловича Мокрицького. І це теж претензія на те, щоби наша вулиця мала європейський рівень та шарм.
Підсумовуючи Геннадій Махорін зазначив, що кожна будівля на Михайлівській — це ціла історія, історія діяльності міста, історія доль людських.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
