Військовослужбовець ЗСУ Віктор Загурський служить у Житомирському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. З перших днів повномасштабної війни він добровольцем вступив до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Кореспондентам Суспільного чоловік розповів про свій шлях.
П'ятдесяти дев’ятирічний житомирян Віктор Загурський у мирному житті був приватним підприємцем, у перший день повномасштабного вторгнення залишив роботу та пішов у ТЦК.
"Зранку о восьмій годині я вже був у військкоматі. Там приблизно за дві години оформили документи. Так доля склалася, що потрапив у 95 бригаду", — сказав Віктор Загурський.
За його словами, бути військовим мріяв після завершення строкової служби, але через сімейні обставини це не здійснилося. Після російського вторгнення у 2014 році вирішив піти на службу в ЗСУ.
"Я ще приходив у 2015 році. Але мені сказали: "Ідіть, діду, додому. Як будемо формувати партизанську дивізію, то ми вас покличемо". Я дуже сильно тоді обурювався. То тоді було, але тепер вже ніхто не вибирав, ніхто не питав", — поділився Віктор.
Його військова служба розпочалася на Донеччині у Костянтинівці.
"Пробувши там декілька днів, виїхали на бойові позиції: у Харківську область в село Довгеньке. Виїжджали під село Кам'янка прикривати дорогу. Це не "нуль", а мінус рахувалося. Там замінована дорога була. І це повинні були дивитися, щоб ніхто ті міни не знімав. Це така наша позиція була", — розказав військовий.
Військовослужбовець розповів, як підтримував побратимів.
"Вперше, коли зайшли, ми тільки приїхали, я казав, щоб хлопці копали. Вони не чули на позиції ні мін, нічого. Так вони четверо по коліна викопали. А я вже з товаришем "закопався" з головою. Вони жартують, приходять і кажуть: "Ну ви, діду, хочете жити". Я сказав, щоб хлопці копали. Буквально через 20 хвилин почався обстріл. Вони в ту ямку вчетверо впали. І вже після того зрозуміли, до чого воно те все треба", — розказав боєць.
У квітні 2022 року після контузії Віктора перевели до 199 – го навчального центру. А в травні 2023 року — у міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
"Завдання військкоматів — налагодити мобілізацію, щоб зробити ротацію. Тому що багато солдатів не витримують. Це у мене таке завдання — не стільки повістки вручати, а налагодити зв’язок з солдатами. Ми ж разом. Ще рік тому, як почалося: військові писали на машинах: "ми не ТЦК". Я їм казав, що війна іде не проти ТЦК. Війна іде проти ЗСУ, проти пікселя, проти усіх нас. Тому ми повинні бути єдині. Війна — це завжди несправедливість. Одні втрачають життя, інші — руки. Але хтось повинен захищати. Мені запитання ставлять: за кого ми воюємо. Я завжди відповідь даю на це питання: "Ми воюємо за тих людей, які ідуть за гробами", — сказав Віктор Загурський.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
