Про досвід у миротворчій місії на території колишньої Югославії, роботу інструктором, саперну справу та альтернативні засоби мінування Суспільному розповів 61-річний військовослужбовець Збройних сил України із Житомирщини Анатолій Стовбун.
Розкажіть про ваш досвід у миротворчих місіях України. Яка була ваша перша місія?
Вона була перша та стала останньою. Це в 1995 році було. Я тоді перебував у складі 60-го окремого спеціального батальйону міжнародних миротворчих сил. Брав участь як сапер на території колишньої Югославії. У цій миротворчій місії також з інших країн стояли на лінії розмежування між воюючими сторонами. Ми виконували свої функції: проводили конвої та розміновували дороги.
Які саме саперські функції ви виконували?
Якщо рухається колона, то попереду йдуть сапери та перевіряють, чи не заміновано, бо мінувань на лініях зіткнень багато. Мені здається, що навіть досі там не все зачищено.
Знаємо, що там ви отримали поранення.
Так, при відході сторона, яка програвала, почала мінувати за собою практично все, що могла. Вони замінували систему водопостачання в містечку Гліне. Літом спека була під 40 градусів, і нестача води була відчутною. Тоді ми взяли на себе функцію розмінувати та дати воду містечку та найближчих фермах. Якраз там сталася пригода. Ми наштовхнулися на мінну пастку, були постраждалі, також постраждав провідник, який вів нас по цій лінії. Я потрапив в госпіталь, на лікування, а потім додому. Через поранення мене звільнили зі служби, оскільки призначили інвалідність. Потім сказали, що я здоровий, вийняли останні осколки через деякий час. Я брав участь у програмі гуманітарного розмінування на полігонах нашої країни. Ми знищували застаріли боєприпаси, у яких виходили терміни зберігання. Вони вважалися небезпечними для зберігання. Також одна група проводила "зачистку" Кримського заповідника від залишку боєприпасів ще тієї війни.
Ось ви говорите, що сторона, яка програвала, при відступі мінувала все, що могла. Це схоже на тактику росіян, яку ми бачили при їхньому відступі.
Це стосується всіх війн. Тобто, при обороні мінується, щоб забезпечити прорив. Так само мінуємо ми, коли стоїмо в обороні. Просто, напевно, їм дали більше часу для цього при облаштуванні їх оборонних позицій.
А коли росіяни на Київщині мінували трупи, повністю все в будівлях. Як ви це характеризуєте?
Хто на цьому розуміється, — це неважко зробити. Навіть у коробку з-під цукерок вибухівку можна вбудувати. Це вважаються саморобні вибухові пристрої. Навіть в електронну сигарету можна щось "вкласти". У будь-якому випадку, якщо людина на цьому розуміється, то у будь-який корпус це можливо. Ворог використовує це, навіть підкладаючи вибухівку під своїх загиблих, якщо швидко потрібно, то це граната. Якщо щось облаштовується завчасно, — тоді пастки набагато небезпечніші.
Наразі ви діючий військовослужбовець Збройних сил України, хоча вам 61 рік. Чому ви вирішили продовжити службу, а не піти на заслужену пенсію?
Саперів не вистачає, а досвідчених чи добре навчених дуже не вистачає. Тому залишився. Також піхоті теж треба знати, на що звертати увагу, щоб не потрапити на мінне поле, або при потраплянні туди знати, як звідти вийти та як себе поводити. Навчаємо усіх, щоб менше наражалися на мінні пастки.
Ви навчаєте не тільки саперській справі. У чому ще полягає ваша робота?
Загальна військова базова підготовка. Інколи приходять люди, які не служили в армії. Навчаю навичкам поводження зі зброєю, з тими ж гранатами. Раніше це називалося "курсом молодого бійця". Зараз це — БЗВП (базова загальновійськова підготовка — ред.)
Наскільки мені відомо, існує проблема мінування переднього краю, оскільки там заборонено приховане переміщення через високу активність безпілотних літальних засобів. Які є альтернативні засоби мінування?
Дистанційне. Це дрони, зокрема, наземні дрони. За можливістю ми використовуємо повітряні дрони, але все залежить від їх вантажопідйомності. Наземні дрони в цьому плані кращі. Такі самохідні машинки різні.
Ви також виїжджаєте на завдання до лінії фронту?
Так, до зими 2023 року виїжджав. Потім потрапив під обстріл та зрозумів, що так швидко бігати, як раніше, я вже не згоден. У нас взвод прибули хлопці. Я з ними поділився досвідом. Тоді я вже перейшов більше до навчання.
Які поради ви могли б дати молодим людям, які цікавляться саперною справою?
Навчатися. Шукати, де цьому навчають. В Україні цим займають фахівці Кам’янець-Подільського центру розмінування. Це вище інженерне училище. На цій базі дають добру підготовку. Також у них є право міжнародного сертифікату. Тобто своїм фахом можна буде заробити навіть після служби.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
