5 жовтня у селі Дубрівка Баранівського району попрощалися із ветераном Української повстанської армії Олександром Деркачем. Чоловікові було 95 років. Провести його в останню путь прийшли понад 100 людей.
Олександр Деркач помер на 96-му році життя. Бойовий шлях у лавах Української повстанської армії він почав у 1943 році, розповів Суспільному житель Баранівки Олег Ковальський:
"Восени на Покрову він прийняв присягу повстанця. Їхній перший бій був проти німців на території Рівненської області. В результаті цього бою Олександр Деркач здобув свою першу зброю: дві гранати. Він був сміливою людиною. Якось розповідав про один з моментів бою, коли вони були оточені на хуторах Дубровецького району. З ним був односелець, який знаходився на відстані 2 метрів. І коли Деркач почув, що той не стріляє, він його гукнув і зрозумів, що той сильно поранений. Односелець йому сказав: "Сашко, я тебе прошу – не стріляй, бо вони тебе вб’ють, а тікай, бо як я помру, ніхто не буде знати, що я помер за Україну". Після цього він почав співати, що на Купині січовий стрілець вмирає".
"У 1946 на хуторах у Рівенській області вони були оточені в тяжких боях – каже Олег Ковальський. – Олександр Деркач був контужений і отримав тяжке поранення голови. До тями прийшов вже в Сарненській тюрмі НКВД. В результаті отримав 11 років концтаборів. Олександр Мартинович – людина-легенда. Ми мріяли про нього зняти кіно, але мріям нашим не судилося збутися".
Односельчанка ветерана УПА Марія Костюк розповіла, що в Дубрівці Олександр Деркач проживав з 1960 року. З рідного дому йому сказали поїхати, тож, він подався на заробітки на Кіровоградщину. За словами Марії Костюк, Олександр Деркач був дуже доброю людиною.
Провести його в останню путь прийшли понад 100 людей.
Авторка: Аліна Домбровська
Камера: Олександр Данилюк
