Приватний будинок у селі Агатівка Гришковецької громади Житомирської області став четвертою домівкою для подружжя Надії й Євгена Государських за останні п'ять місяців. Двадцять п'ять років свого подружнього життя вони прожили у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області. На Житомирщину приїхали 23 квітня евакуаційним потягом.
"Раніше ми проживали у місті Часів Яр, – розповідає Надія Государська. – Це під Бахмутом за 10 кілометрів. Ми жили у багатоквартирному будинку на першому поверсі. У нас у місті вже було все: військові, гармати, танки. Все це їздило перед нами, стояло під вікнами. І все це ми бачили".
Жінка розповіла, що з осені 2022 року їхнє рідне місто росіяни обстрілювали щодня.
"Усе вибухало. Одного разу у нас просто полетіли вікна, рами, балкони. Це все рухнуло. Ми жили на першому поверсі. Саму квартиру не зачепило. Це був січень. Одразу – ні опалення, ні газу, ні води, ні світла. Не стало нічого. Коли у нас у домі перший раз прилетіло, то воду набирали з калюж, що набиралися з дахів. Коли військові це побачили, то воду нам в упаковках стали приносити. Хтось несе тушкованку, хтось – хліб. Але не це було найстрашнішим – пити воду з калюжі або сидіти без борщу. Найстрашніше, що ти кожну секунду не знав, коли прилетить, куди прилетить, що прилетить", – каже Надія.
У лютому подружжя переїхало до іншої оселі.
"Нас запросила у свій приватний будинок наша знайома. Вона виїхала. Каже, що там пічка є, можна топити. Ми прийшли туди другого лютого, а 13 прилетіло. Знесло труби, дах, провалило стелю. І це ми були у хаті. Попадали тоді, де були, на підлогу і молилися Богу", – розповідає Надія Государська.
Жити в будинку без даху Надія й Євген довго не змогли. Тому у березні переїхали жити на дачу.
"Була вербна неділя, – розповідає Надія Государська. – Не знаю, що прилетіло по нас, але летіло щось страшне. Воно зачепилося за наше дерево. Було більше пів сотні уламків і це тільки у нашому дворі. Позносило все: паркани, дах. Дощі пішли, а у нас у хаті все тече. На постіль падали шматки глини. Чоловікові на груди впав уламок".
"Це по обіді було, я лежав, – пригадує Євгеній Государський. – Був прильот. Бахнуло. Пилюка навколо. Щось у грудях кольнуло".
"Я тільки запитую: "Женя, ти живий? Пішли у льох. Нам нікуди було діватися. І зателефонувати ми нікому не могли. Зв'язку не було зовсім. І просто Бог, напевно, послав нам двох волонтерів. Їх звали Вікторія і Володимир. Вони йшли вулицею, побачили нас у дворі і запитали, чи ми не бажаємо евакуюватися. Наша відповідь була: "Бажаємо і зараз". Наступного дня вони приїхали. Ми всі пакети зібрали і на вулиці чекали на них, як на Господа Бога", – ділиться спогадами Надія Государська.
Дім у селі Агатівка подружжя вважає тимчасовим. Надія з Євгеном мріють повернутися до свого міста Часів Яр.
"Це для нас тепер тут рай, але хочемо повернутися додому. Все ж таки ми там прожили. Там могили наших близьких, інакше я б тут на усе життя залишилася", – каже Надія Государська.
Читайте також
- На Житомирщину прибувають більше 40 переселенців з Донецької області.
- Впродовж року від початку повномасштабної війни на Житомирщині знайшли прихисток понад 112 тисяч переселенців.
- Компенсаціями за знищене чи пошкоджене житло займатимуться місцеві адміністрації – Житомирська ОВА.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
