В Житомирі діє волонтерський центр, де працюють переселенці. Вони допомагають таким, як вони самі внутрішньо переміщеним особам облаштуватися на новому місці. Волонтерський центр взаємодопомоги у Житомирі існує із перших днів повномасштабного вторгнення Росії до України, розповіла Суспільному його засновниця Ольга Стахівська.
Спершу підтримували всіх, хто звертався, а зараз – тих, хто потребує найбільше і, зокрема, переселенців, каже жінка. З її слів, спочатку вона працювала одна, допомагала житомирянам евакуюватися за кордон. Потім приєдналися інші волонтери. Вони розподіляли гуманітарні вантажі – від місцевих та іноземних колег-волонтерів. Каже, допомагали спершу всім, а потім вирішили сконцентрувалися на багатодітних родинах, сім’ях, у яких є діти чи дорослі з інвалідністю, і на переселенцях.
"До проєкту долучилися багато житомирян, які допомагають всім, чим можуть, – каже Ольга Стахівська. – Хтось приносить посуд, бо приїжджає чимало переселенців, хто інші речі. Наші волонтери самі заїжджали у квартири, гуртожитки, куди заселялися переселенці, де не було ані ложки, ані вилки, ані тарілки, тобто абсолютно нічого. І ми таким чином почали гуртувати людей, щоб допомогти всім, чим можемо".
Згодом до волонтерської команди почали долучатися переселенці.
Наталія Ткачук – із села Благодатне, що поблизу Чорнобаївки на Херсонщині. У вересні 2022 року через постійні обстріли на той момент окупованої території вона та ще дві її родички залишили свої напівзруйновані будинки та із дітьми приїхали до Житомира, взявши із собою одну валізу речей на всіх.
"Ми приїхали до Житомира досить випадково, – розповідає Наталія Ткачук. – У нас тут немає ні знайомих, ні родичів. Сталося так, шо нас тут чекала маленька хатинка, в якій ми зараз живемо. Нас дев’ятеро – я, моя сестра, дружина брата мого чоловіка і наші діти. Ми вселилися у зовсім порожній будинок. Спали на підлозі".
Через тиждень у їхній новій оселі були і меблі, і посуд, і їжа. Все отримали у житомирському волонтерському центрі взаємодопомоги для переселенців, каже Наталія. Згодом вона та її рідні почали в працювати в цьому центрі і допомагати таким, як самі.
"Коли приходять люди, яким як і нам через війну довелося покинути свої домівки, і кажуть зі сльозами на очах, що їм нема у що взутися, нема у що одягнутися, то ми їм дуже співчуваємо. Ми їх заспокоюємо і відповідаємо, що самі такі були пів року тому і теж пройшли через це. Ми їх просимо, щоб казали, що їм потрібно і допомагаємо, чим можемо", – каже Наталія Ткачук.
Катерина Бридченко переселилася до Житомира із Бахмута. Вона, як і Наталя, працює у центрі.
"Я до Житомира приїхала у вересні, – каже Катерина, – бо моя мама звідси родом. Тоді і прийшла перший раз у центр за допомогою, взяла все потрібне і собі, і дітям, а згодом сама вирішила приєднатися до волонтерства. Вдома ж не буду сидіти. Одна дитина – до школи йде, друга – у дитсадок. А я сюди. Спочатку один-два рази на тиждень приходила. Тепер майже кожний день тут".
Читайте також
- Обміняти застарілі лампи розжарювання на енергоощадні LED-лампи можна не лише у Житомирі, а й в інших громадах області.
- Монетизація пільг: як жителям Житомирщини отримати пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
- Лікування зору у дітей: житомирська міська лікарня отримала від благодійників нове обладнання.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
