24 грудня 34-річний сапер-водій обласного управління ДСНС Сергій Курінний разом із двома своїми колегами з аварійно-рятувального загону загинув, підірвавшись на російській міні на Херсонщині. Рідні Сергія кажуть, що він змалку прагнув допомагати людям і працював заради них та їхньої безпеки. Колеги згадують про Сергія Курінного як про світлу та позитивну людину і надійного друга. Сам він дуже пишався своєю професією. У січні 2023 року Сергій мав почати навчання у Національному університеті цивільного захисту – мріяв стати офіцером, але загинув, допомагаючи розміновувати звільнені території Херсонщини.
Наприкінці листопада 2022 року Суспільне знімало про Сергія Курінного сюжет – тоді він розповідав кореспондентам, як разом з колегами розміновував звільнені від російських військ території Харківщини. Упродовж 55 днів Сергій у складі зведеного загону ДСНС розміновував будинки, садиби, автомобілі, техніку, аби люди потім змогли повернутися і жити далі в безпечніших умовах.
"Я пишаюся тим, що я – сапер, бо знаю, що, дійсно, рятую життя людей. Вони не мають жодного стосунку до війни, але, на жаль, гинуть", – говорив тоді кореспондентам Сергій.
Це було його останнє інтерв'ю. 24 грудня Сергій разом із двома своїми колегами з аварійно-рятувального загону загинув під час розмінування деокупованих територій Херсонщини.
Народився Сергій другого квітня 1988 року у Житомирі. Його батьки кажуть, що дуже чекали і раділи появі на світ свого первістка.
"Він був для нас довгоочікуваною дитиною, – розповідає мама Сергія Зінаїда. – В дитинстві був дуже слухняним. Ніколи не було у нього такого, щоб він говорив: "Я сказав" або ж: "Бо я так хочу". У 1995-му, коли народилася наша друга дитина Вікуся, він її фактично виглядів".
"У нас різниця з ним у сім років – я була у дитячому садочку, а він вже ходив до школи, – говорить сестра Сергія Вікторія. – Батьки давали йому якісь кишенькові гроші. Ми тоді жили дуже скрутно. Сергій ті гроші не витрачав, а збирав. Перед моїм днем народження він купив мені за свої заощадження іграшку у подарунок. Він тоді був лише у другому чи у третьому класі, але вже в тому віці зміг додуматися таке зробити".
Сергій Курінний з дитинства мріяв про кар'єру військового. Служив у 95-тій бригаді, був гранатометником в антитерористичній роті. Піти працювати у піротехнічну службу 11 років тому Сергію запропонувала його мама.
"Я спитала: "Сину, ти підеш?" і він загорівся. У нього тоді вже була робота, але ця ідея так його захопила, що він аж підскочив на моє питання. Потім кожні три роки у нього був вибір – через кожні три роки ми щоразу його питали: "Сину, чи будеш підписувати далі контракт?" і він відповідав: "Буду". Йому подобалася ця робота. Він працював заради людей", – каже мама Сергія.
У 2014 році Сергій Курінний брав участь у розмінуванні Слов'янської ТЕС. Казав, що, коли заходили туди, у них коси дибки ставали – так було страшно, але все одно йшли й розміновували, пригадує розповіді сина Зінаїда Курінна.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій Курінний розміновував села Малинщини. У сюжеті Суспільного за 30 червня 2022 року Сергій говорив, що роботи значно побільшало і вона стала набагато небезпечнішою, але вони роблять усе можливе, щоб зменшити ризик для місцевого населення.
Упродовж майже двох місяців у складі зведеного загону Сергій розміновував деокуповані території Харківщини.
"У нас були села, в які ми заїжджали через два дні після звільнення. Чкаловське було дуже сильно заміноване. Там було найбільше роботи, причому найнебезпечнішої, бо там російські солдати залишили дуже багато мінних "сюрпризів", – розповідав Сергій кореспондентам Суспільного у своєму останньому інтерв'ю.
"Я його питала: "А тобі не страшно? Ось ти їдеш і не знаєш, що може бути". А він відповідав: "Ні, не страшно. Я якось йду собі вільно і розумію, що усе буде добре", – пригадує донька Сергія Каріна.
Останнім місцем розмінування для Сергія Курінного стала Херсонщина – там він разом із двома своїми колегами загинув, підірвавшись на російській міні.
"21-го грудня о п'ятій ранку я його провела з дому. Він поїхав, і ніхто не думав поганого, але були в мене якісь нехороші передчуття, незрозуміла тривога. Вранці 24 грудня за чотири хвилини до восьмої ранку від нього прийшло повідомлення. Ми всі йому відписали, і я з полегшенням видихнула. Це був Святвечір, ми мали б їхати до батьків. Близько третьої години хтось постукав у двері – це приїхали хлопці з групи Сергія сповістити, що його вже немає", – розповідає вдова Сергія Інна Курінна.
Жінка каже, що Сергій мріяв стати офіцером і дуже довго йшов до своєї мети. У січні 2023 року він мав почати навчання у Національному університеті цивільного захисту України.
"Скільки мені радості було, коли він мені зателефонував і сказав: "Тату, ти не уявляєш – у тебе зараз буде шок. Я стою під поліклінікою – пройшов медкомісію і в телефонному режимі здав іспит", – говорить батько Сергія Володимир Курінний.
"Він не заради кар'єри хотів вчитися, – каже мама Сергія. – Це навчання дало б йому можливість бути старшим у групі – допомагати тим, хто тільки починає працювати сапером, і вчити людей, що і як правильно робити, щоб вберегти їхні життя".
Дмитро Коваль – один із тих саперів-водіїв, для кого Сергій Курінний став наставником у роботі.
"Він був класний – світлий, позитивний, цікавий, комунікабельний. Ніколи не відпускав без настанов, завжди нагадував про техніку безпеки, ділився досвідом. Ось його УАЗ, – каже Дмитро, показуючи робочу автівку, яку водив Сергій. – Дуже важко на нього дивитися, знаючи, що Сергія вже немає. Попри це, я впевнений, що ми ще довго говоритимемо, що це УАЗ саме Сергія".
Сапер-водій групи піротехнічних робіт Євген Євтушенко був не лише колегою Сергія, а й його другом. З його розповіді, Сергій загорівся ідеєю придбати для їхнього відділення покращений транспорт, аби було комфортніше працювати. Але не встиг цього зробити.
Вікторія, сестра Сергія Курінного, каже, що в пам'ять про брата доведе цю справу до логічного завершення.
"Коли він вирішив вступити до фахового університету і стати офіцером, постало питання про автомобіль для них. Авто потрібне було у відділення, де він мав бути наставником для молодих хлопців-саперів. Ми розпочали цей збір – я виставила пост в соцмережах – у фейсбуці, і в інстаграмі. На даний момент у нас є трішки більше 100 тисяч. Брат розраховував зібрати 200 тисяч. Це було для нього дуже важливо – виконати цю місію, щоб хлопцям було на чому їздити. І я планую цю місію завершити в пам'ять про нього", – каже сестра Сергія.
Що відомо
- 24 грудня троє рятувальників із Житомирщини – Сергій Курінний, Дмитро Краснощоков та Олексій Сич – загинули, підірвавшись на міні у Херсонській області.
- Прощалися з рятувальниками 27 грудня в Головному управлінні ДСНС в області.
- 30 листопада 2022 року Суспільне Житомир опублікувало сюжет, головним героєм якого став сапер Сергій Курінний. Тоді Сергій розповідав Суспільному про свою роботу по розмінуванню деокупованих територій Харківської області. Це було його останнє інтерв'ю.
- Пам'яті загиблого 26-річного фельдшера-рятувальника Олексія Сича із Житомира.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
