Під час вересневої поїздки на Малинщину кореспондент Суспільного Дмитро Клименко поспілкувався з очільником Малинської громади Житомирщини Олександром Ситайлом. В інтерв'ю Суспільному Олександр Ситайло розповів про те, як Малинська громада у період окупації частини Київщини фактично стала прифронтовою, як люди справляються з наслідками обстрілів, як відбудовують пошкоджене житло і як війна позначилася на бюджеті та економічній спроможності громади.
Сьогодні ми будемо говорити з Малинським міським головою Олександром Ситайлом. Минуло понад пів року від початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну.
Давайте зараз згадаємо 24 лютого, ваш день. З чого він почався, що відбувалось, що ви робили, як він закінчився?
Пригадую, 23 лютого біля сімнадцятої години провів оперативну нараду з нашим оборонним штабом. На той час це була сформована інша структура, але були присутні всі: поліція, цивільний захист, ДСНС, військкомат, всі галузі, відповідно заступники, скажімо, повністю склад оперативного штабу. Після наради, звісно, всі розійшлися по домівках. І десь біля п'ятої години ранку надійшов дзвінок від начальника поліції Сергія Циганчука, що у нас в країні почалася війна. Швидко зібравшись, я вирушив на роботу, де скликав цю ж оперативну нараду, сьогодні це вже оборонний штаб нашої громади. Провели нараду і почали діяти відповідно до інструкцій кожен за своїм напрямком.
Цього дня, 24 лютого, обстріли були?
24 лютого безпосередньо на території громади обстрілів не було, обстріли почалися в нас із другого березня. Були дуже активні військові дії, бо ворог був уже буквально на підході. І надзвичайно швидко до нас підійшли наші військові, наші Збройні сили України: велика кількість військової техніки, військовослужбовців. Всі рухались в напрямку тодішньої лінії фронту і зайняли позиції на межі Житомирської і Київської областей. Якраз це межа нашої громади.
Тобто можна сказати, що Малин став прифронтовим містом?
Так. Тому що безпосередньо лінія зіткнення проходила по кордону Житомирської та Київської області.
Давайте поговоримо про втрати. Пів року вторгнення: які втрати в інфраструктурі, які втрати економічні, ну і, передусім, які втрати людські?
Не секрет, що Малинська громада – одна з найбільш постраждалих громад на теренах Житомирщини. Саме Малинщина зазнала надзвичайно великих пошкоджень, і саме ми на сьогодні зазнаємо великих втрат наших захисників. Якщо говорити про інфраструктуру: близько однієї тисячі 46 об'єктів пошкоджені, з них біля ста об'єктів знищені або зруйновані і не підлягають відновленню. Серед них – близько сімдесяти житлових будинків. Реально без житла залишились біля сорока п'яти родин.
Сьогодні вже проводяться активні роботи з відновлення. У нас біля 450 об'єктів в стадії поточного ремонту. Щодо житла, то багато людей намагаються самотужки його відновити, а ми намагаємось з місцевого бюджету хоч частково якимось чином їм компенсувати ці витрати. Зараз проводиться поточний ремонт.
Тобто, щоб люди могли хоч якось перезимувати, найменші роботи – вікна, стіни, дах – намагаються підлатати. А чи переживуть зиму ті будинки, яким потрібен капітальний ремонт?
Намагаємось їх укріпити максимально для того, щоб зменшити імовірність пошкоджень: перекрити дах, закрити вікна відповідно, хоча б плівкою чи фанерою, чи тим же шифером.
Які сьогодні людські втрати в Малинській громаді?
З Малинщини сьогодні мобілізували біля однієї тисячі бійців, які служать в ЗСУ, захищають нашу державу, нас з вами, наш суверенітет. І сьогодні, я сказав би, відносний мир на території Малинської громади.
На сесії міської ради ми рішенням депутатського корпусу всім нашим героям, які загинули, присвоїли звання "Почесних жителів Малинської територіальної громади". На жаль, посмертно. Серед військових також у нас сьогодні ті, хто вважається безвісти зниклими. Є втрати серед цивільного населення – дев'ятеро осіб.
До повномасштабного вторгнення Малин був однією з найбільших міських громад за кількістю населення, працюючих промислових підприємств. Яка ситуація зараз?
Починаючи з першого дня війни, всі підприємства у нас зупинилися – і малий, і великий, і середній бізнес. Я сказав би, що два-три місяці в нас випали з життя, відкинули нас на кілька років назад в плані економіки. На сьогодні низка підприємств не можуть відновити роботу, низка підприємств частково працюють, не на повну потужність. Це зумовлено тим, що зовсім інша нині економічна ситуація в державі і є, скажімо, певна специфіка тієї продукції, яку виготовляють ці підприємства. Також це зумовлено і фактором людським. Частина персоналу ще перебуває в евакуації, частина служить в ЗСУ і не так просто замінити відсутнього фахівця з багаторічним досвідом.
Такий спад позначився на бюджеті?
Звісно. Бюджет залежний від внесків і податків з місцевих підприємств. Тому стан виконання бюджету у нас сьогодні становить десь біля шістдесяти відсотків. На жаль.
Що з відновленням комунальної інфраструктури? Наскільки тут складна ситуація і які ресурси потрібні для поновлення її роботи?
У нас проводилася робота з відновлення і комунальних, і державних установ. В центрі міста ви неодноразово були і бачили пошкоджені об'єкти. Сьогодні вони відновлені в рамках поточного ремонту. Замінені дахи, відремонтовані, замінені вікна, виконані, відповідно, і деякі фасадні роботи. Ці установи працюють на повну потужність, як і мали працювати. Відремонтовано низку шкіл, у них іде навчальний процес. Низку дитячих садочків відремонтували. Там теж почався навчально-виховний процес. В деяких навчальних закладах ще проводиться підготовка укриттів (відповідно до вимог), і найближчим часом ми розраховуємо, що вони запрацюють.
Комунальна інфраструктура у нас вся працювала на оборону. І, відповідно, всі наші комунальні служби, наче наша місцева армія, на яку ми завжди розраховували. Незважаючи на ситуацію, вони працювали, виконували поставлені завдання на "відмінно".
На в'їзді в Малин з півдня є зруйнований міст. Чи буде він відновлений і які це кошти?
Міст був зруйнований шостого березня авіаобстрілом. На тепер держава нам в цьому плані допомагає, Житомирська обласна військова адміністрація виділяє нам кошти на капітальний ремонт мосту. Наразі Житомирська ОВА проводить державну закупівлю. Після завершення процесу державної закупівлі визначена підрядна організація візьметься за відновлення мосту вже цьогоріч. Орієнтовна вартість робіт – біля ста мільйонів гривень. Відновлення триватиме за різними оцінками від пів року до дев'яти місяців.
Що стосується розмінування територій: у квітні, коли я був тут, у Морозівці, Юрівці, Малині, то бачив на власні очі дуже багато вибухових пристроїв. Яка ситуація зараз, чи є місця, куди поки що краще не ходити?
Скажу вам, Дмитре, що територія, яка у нас була уражена вибухонебезпечними предметами, становить понад сорок квадратних кілометрів. Це біля тридцяти населених пунктів, що в той чи інший спосіб були обстріляні російськими військами. Але на теперішній час служби ДСНС виконали певні роботи з розмінування і можу запевнити, що територією цих населених пунктів нині рухатися безпечно. Але, на жаль, за їх межами, відповідно, в лісах, є ще певна загроза, тому що розмінування було не суцільне, а відбувалося візуальне обстеження і таким чином намагалися максимально швидко і якісно виконати ці роботи. Наші рятувальники вилучили біля трьох з половиною тонн вибухових речовин, пристроїв, снарядів, відповідно знищених.
В Народицькій громаді вже двічі лісівники підривалися на вибухових пристроях. Територія вашої громади дуже велика, люди все одно ходять до лісу по гриби, хоча в певних масивах цього не можна робити. Чи повідомляють люди про небезпечні знахідки?
Передовсім ми не радимо сьогодні людям відвідувати ліси, тому що все таки там ще відчувається загроза підривів. Але водночас надходять поодинокі заявки, ми реагуємо і наша ДСНС виїжджає на ті чи інші виклики, вилучає ті вибухові пристрої. Але на сьогоднішній день ще мабуть не один рік мине. Ми бачимо, скільки часу минуло від Другої Світової війни, а й нині знаходимо її "сюрпризи".
Війна показала інституційну сталість України як держави. Всі наші інституції так чи інакше виявились готовими до розвитку подій. Що можете сказати про інституції Малинської громади, зокрема, міську раду, комунальні підприємства – чи впоралися люди із цим викликом?
Я вважаю, що всі впорались на "відмінно". Тому що ми бачимо сьогодні результат: наша громада не була окупована, наша громада максимально вціліла. На жаль, нам є з чим порівняти, ми бачимо сусідні громади Київської області, де значно більші втрати, значно більші пошкодження, ніж у нас. Тому насамперед я, як міський голова, дякую Збройним силам України, кожному малинчанину, який долучився до оборони нашої громади і держави в цілому. Дякую Житомирській обласній військовій адміністрації і її голові Віталію Бунечку, який нам постійно допомагає і підтримує, завжди нас розуміє. Дякую депутатам всіх рівнів. Дякую кожному малинчанину, який тут залишився, і який навіть ззовні – з-за кордону чи іншого місця – нам допомагає.
Більше інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі Суспільного Житомир
- "Воюватимемо, доки не відвоюємо усі наші землі і наших людей", — військовий з Житомира Захар Маковський.
- "Не вірила, допоки його не обійняла", – мама звільненого з полону Дмитра "Ореста" Козацького з Житомирщини.
- "Найважче для мене в капеланстві – не розплакатися при хлопцях" – житомирянка Олена Легенчук.
- "У війську ми тепер офіційно маємо священників, це дуже важливо" – священник з Житомира Богдан Бойко.
- "Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук.
- Ми знали, що буде війна, і готувалися – керівниця волонтерського штабу житомирського ПЛАСТу Катерина Лозинська.
- "Найважливіше в поїздках на фронт – бачити очі наших військових" – волонтерка Тетяна Гарилюк.
- "З росіянами можна говорити лише мовою зброї", – шахіст із Житомира Артем Сачук, який воює у ЗСУ.
- "Хочу, щоб українці нарешті почали по-справжньому цінувати власну культуру" — лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
