Сергій Твардовський, якого житомиряни знають, як організатора культурних проєктів, з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем у ЗСУ. Нині він уже впродовж 113 днів працює офіцером-психологом, допомагаючи побратимам зі свого батальйону відновлювати їхній психологічний стан. Під час тижневої відпустки Сергій Твардовський розповів кореспондентам Суспільного про роботу військового психолога та своє бачення нової України.
До повномасштабної війни Сергій Твардовський організовував у Житомирі культурні та мистецькі проєкти, серед яких фестиваль джазу та блюзу "JAZZOMIR" та книжковий форум "ДієСлово".
"Я організовував різні міські проєкти, а також чотири роки тому консультував людей з приводу різних життєвих питань, проводив семінари та тренінги, – каже Сергій Твардовський. – Тобто це був такий потік цікавих подій, корисних людям. Зараз я допомагаю своїм побратимам. Ми перебуваємо на півночі Чернігівської області, але постійно міняємо дислокацію. Моє завдання – це робота з побратимами із батальйону щодо відновлення їх боєздатності – йдеться і про психологічний стан, і про якісь загальнолюдські речі. Питання з сім'єю, питання з алкоголем, питання щодо контузій – все це дуже важливо".
Потрапляв батальйон Сергія за цей час і під обстріли російських військ. У школу, де тимчасово розміщувався їхній підрозділ російська армія вдарила ракетою. Внаслідок цього удару троє людей загинули, ще 16 – отримали поранення. Сергій каже, що проводить і групову терапію, і індивідуальну.
"Був такий літній боєць із Радомишля, який мав панічні атаки в легкій формі. Він кидав зброю і не міг із собою впоратися. З'ясувалося, що в нього велика тривога за дружину і онуку. Якраз тоді Радомишль та Малин досить активно обстрілювали. Я провів з цим бійцем три сеанси, щоб він від цього відійшов і сам зміг справлятися з цими панічними атаками. А ще у нас був амністований боєць, який за свої 48 років ніколи не тримав зброю в руках. А необережне поводження зі зброєю – це ризик поранити побратимів. Тому ми знімаємо таких бійців з якихось відповідальних ділянок роботи і ставимо копати окопи. Тобто доручаємо легшу роботу, бо не всяку роботу можна бійцям доручати", – розповідає Сергій Твардовський.
На питання кореспондентів Суспільного про те, які його мрії та плани зруйнувала повномасштабна війна та про що він мріє сьогодні, Сергій каже, що мріє про нову Україну.
"Про Україну модерну. Як людина з морально-психологічного забезпечення я маю слідкувати за новинами і розповідати особовому складу про те, що відбувається в країні. І я відчуваю, що Україна – це живий організм, у якому фронт – це тільки шкіра. А внутрішні органи – це серце та мозок. Уся внутрішня система має виробляти імунітет для того, щоб шкіра мала опору, своєрідну оборону. Ми перемагаємо і наша перемога – поза сумнівом, але попереду ще довгий шлях – багато часу і багато жертв", – говорить Сергій.
Читайте також
- Професор з Житомира Віктор Мойсієнко залишив викладацьку діяльність і вступив до лав Збройних сил.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
