З 6 по 18 квітня з'явилися повідомлення про загибель і прощання із героями-оборонцями Житомирщини, які загинули у боях з російськими військами, захищаючи народ України.
Радомишльська міська рада на своїй сторінці в мережі Facebook повідомила, що 6 квітня у громаді попрощалися з двома земляками, котрі загинули в боях з російськими військами – Едуардом Грушком та Антоном Ніколаєвим.
У березні дружина Едуарда Грушка, шукаючи чоловіка, писала в оголошенні у мережі Facebook, що востаннє Едуард Грушко виходив на зв'язок 11 березня, перебуваючи в селі Мирча Бородянського району на Київщині. Разом з ним був його товариш Антон Ніколаєв.
Про Антона Ніколаєва відомо, що він був спортсменом, тренером та керівником гуртка зі спортивного туризму у Житомирському обласному центрі дитячої та юнацької творчості.
"Ворожа куля підло обірвала молоді життя. Це були патріоти України, свідомі громадяни, чуйні люди, які любили життя, виховували дітей, завжди готові були прийти на допомогу. Сумуємо разом з родинами. Нехай їх душі знайдуть вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!" – написав міський голова Радомишля Володимир Тетерський.
Вічна слава і світла пам'ять нашим Героям.
6 квітня у Житомирі попрощалися з 27-річним десантником розвідувального батальйону Микитою Ситником. Загинув військовий третього квітня внаслідок авіаудару.
Микита родом із Харкова, але оскільки доставити загиблого Героя на його батьківщину не було змоги, поховали його у Житомирі на Смолянському кладовищі. Микита був єдиною дитиною в родині – у півтора року він втратив матір і батько виховував його сам. Він же і проводжав свого сина в останню путь.
"Ми відправляємо в останню путь нашого брата, офіцера нашої частини. З ним ми почали цю війну, але закінчимо її без нього. Ми будемо його вічно пам'ятати. Пам'ятати, як чудову людину, як гарного офіцера. Дякуємо батьку за сина. Слава Україні!" – сказав під час прощання побратим загиблого Дмитро Забалуєв.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Овруцька міськрада на своїй сторінці в мережі Facebook повідомила, що 7 квітня в Овруцькій громаді попрощалися із 25-річним загиблим воїном Ігорем Зіньковим. Військовослужбовець Нацгвардії Ігор Зіньков загинув 31 березня під час виконання службових обов'язків.
Прощання проходило на площі Свободи міста Овруча біля пам’ятника "І мертвим, і живим захисникам України в російсько-українській війні".
Віддати шану та провести в останню путь загиблого бійця прийшли військовослужбовці та сотні жителів громади.
"Дякуємо всім нашим воїнам. Боротьба триває і ми обов’язково переможемо, бо ми на своїй землі. Герої не вмирають! Вони будуть жити в наших серцях", – написано у повідомлені Овруцької міськради.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Відділ культури, туризму, молоді та спорту Романівської селищної ради на своїй сторінці в мережі Facebook повідомив, що 7 квітня у селі Товща Романівської громади попрощалися із загиблим військовослужбовцем ЗСУ Сергієм Красноярузьким 1978 року народження.
Сергій Красноярузький жив у Коростишівському районі. На війну з Росією пішов добровольцем. Загинув 30 березня, виконуючи бойове завдання під Слов'янськом. Вдома у загиблого воїна лишилася дружина та троє дітей, наймолодшій з яких – вісім місяців.
Траурний кортеж з тілом нашого Героя односельці, друзі та родичі зустрічали, стоячи навколішки. Поховали Сергія на цвинтарі у рідному селі.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
7 квітня у Житомирі попрощалися з уродженцем селища Озерне Новогуйвинської територіальної громади – 32-річним військовослужбовцем-спецпризначенцем Олександром Коблюком.
До війни Олександр працював за кордоном, однак повернувся в Україну, аби виконати свій обов'язок і стати на захист держави. Олександр загинув третього квітня у результаті авіаудару російських військ.
Поховали нашого Героя на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Газета "Нове життя" – Черняхів" на своїй сторінці у мережі Facebook написала, що 7 квітня у селі Забріддя Високівської громади в останню путь провели загиблого військовослужбовця – капітана Збройних сил України Віктора Осецького 1983 року народження.
Віктор Осецький закінчив Забрідську школу та Житомирський агроколедж за спеціальністю "механік-тракторист". У 2004 році пішов до війська строковиком, а згодом продовжив службу за контрактом. Тривалий час служив у Житомирі, вступив до Житомирського агроуніверситету на заочну форму навчання.
Неодноразово з 2014 року мав ротації до зони АТО та ООС – учасник бойових дій.
Із 2016 року проходив службу у військовій частині, яка знаходилася в селі Миколаївка Бучанського району. Героїчно загинув 20 березня.
У капітана Віктора Осецького залишилися мама та сестра.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
На сторінці Новогуйвинської територіальної громади опублікували повідомлення про те, що 7 квітня у громаді попрощалися із загиблим захисником України – 50-річним вчителем фізкультури та патріотичного виховання молоді Новогуйвинської гімназії Сергієм Проциком.
Окрім вчителювання, Сергій був засновником дитячо-юнацького військово-патріотичного клубу "Сатурн".
Загинув Сергій Процик 30 березня у боях за звільнення півночі України від російських військ. Виконуючи бойове завдання, він відвів російські війська у замінований ліс, щоб забезпечити прорив військових ЗСУ.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Заступниця Коростенського міського голови Наталія Чижевська 8 квітня на своїй сторінці в мережі Facebook опублікувала повідомлення про те, що у селі Васьковичі попрощалися із загиблим воїном Іллею Ващенком.
"Обірвалося на цвіту життя Ващенка Іллі, який загинув, захищаючи столицю України. Сьогодні у селі Васьковичі попрощалися з воїном. Громада Коростеня сумує і в скорботі разом з мамою і сестричкою", – написала Наталія Чижевська.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
9 квітня у Житомирі попрощалися з воїнами 95 десантно-штурмової бригади Дмитром Яковцем і Дмитром Кановою.
Двадцятидев'ятирічний житомирянин Дмитро Яковець загинув під час авіанальоту російських військ більше місяця тому у боях за селище Макарів Київської області. Тільки після звільнення цих територій його тіло доправили до рідного міста.
До війни Дмитро Яковець грав за футбольний клуб "Довжик" з Оліївської територіальної громади.
У скорботі залишилися дружина, двоє дітей, батьки та побратими.
Того ж дня на військовому кладовищі на Смолянці провели в останню путь загиблого військовослужбовця Дмитра Канову 1984 року народження – уродженця Попільнянського району.
У мирному житті Дмитро працював зварювальником. Займався боротьбою і спортом загалом. Загинув другого березня біля села Копилів Київської області.
У Дмитра залишилася дружина та мати.
Також 9 квітня у Житомирі попрощалися з військовослужбовцем 13 окремого десантно-штурмового батальйону – уродженцем села Бабичівка Пулинської громади Іллею Тузом.
До того, як стати військовим Ілля здобув професію тракториста в Житомирському центрі професійно-технічної освіти. У 2014-2015 роках брав участь у подіях Євромайдану.
"Вже тоді він показав свій войовничий характер. І було зрозуміло, що з його швидкістю, з його світобаченням, з його бажанням бачити лише справедливість в світі – він не буде ховатися за чиєюсь спиною. Шкода, що такі молоді хлопці йдуть з життя так рано", – каже класна керівниця Іллі з Центру професійно-технічної освіти Надія Завадська.
25-річний Ілля загинув четвертого квітня у боях на сході України. У нього лишилася мати та сестра.
Вічна слава і світла пам'ять нашим Героям.
9 квітня 30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького на своїй сторінці у мережі Facebook повідомила про загибель старшого солдата бригади Юрія Хасанова.
22-річний Юрій родом із Любарщини. У 30 бригаді служив контрактником – виконував функції навідника механізованого взводу. Для нього це був вже не перший контракт із ЗСУ та бригадою.
"Юрій був надзвичайно позитивною людиною – постійно усміхався, жартував і завжди йшов до мети. Швидко вчився, мав військовий потенціал, який планував реалізувати в бригаді. Для підрозділу він став рідним, немов син. Користувався повагою солдатів, сержантів, офіцерів. Для нього не існувало задач які він відкладав на потім, все виконував чітко та досконало", – написали про Юрія Хасанова на сторінці бригади.
Загинув Юрій 25 березня на Донеччині. Вдома у нього лишилися батьки та троє сестер.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
9 квітня у групі Коростень Офіційний Інформаційний у мережі Facebook опублікували повідомлення про те, що в Коростені попрощалися із загиблим воїном Іваном Коцаром.
Іван Коцар народився у Коростені 1996 року. Був призваний до лав ЗСУ у місто Чернігів, де і підписав контракт на продовження служби. З початком повномасштабного нападу Росії на Україну пішов захищати Батьківщину. Загинув 15 березня у Чернігові під час боїв з російськими військами. Про те, що Іван загинув, стало відомо 21 березня.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
9 квітня на сторінці Історичного факультету Житомирського держуніверситету імені Івана Франка з'явилося повідомлення про загибель випускника факультету Максима Довгого.
Максим навчався на історичному факультеті університету з 2010 по 2015 рік. Загинув 29 березня на Харківщині у боях з російськими військами.
"Щирі співчуття родині загиблого від усього колективу нашого університету, студентів, випускників, одногрупників та всіх хто знав цю добру людину. Нехай земля тобі буде пухом", – написали на сторінці факультету.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
9 квітня ректор "Житомирської політехніки" Віктор Євдокимов на своїй сторінці у мережі Facebook написав про загибель двох студентів університету – Степана Гетманенка 1988 року народження та Максима Кукліновського 1994 року народження.
Обоє чоловіків були військовослужбовцями 95 бригади. Також вони були ще й одногрупниками – у 2018 році обоє вступили на навчання за спеціальністю "Технології захисту навколишнього середовища".
"У червні 2022 року ми всі разом мали святкувати їхній випуск. Степан та Максим тримали б в руках дипломи бакалаврів, а ми, колектив та студенти університету, з гордістю б дивилися на наших Захисників та раділи б їхнім успіхам. Сьогодні родина Житомирської політехніки у жалобі. Двоє наших студентів трагічно загинули, захищаючи всіх нас та рідну Україну! Колектив та здобувачі освіти висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким загиблих військовослужбовців Збройних Сил України. Вічна слава і світла пам’ять українським Героям!", – написав Віктор Євдокимов.
28-річний молодший сержант Максим Кукліновський родом із селища Мар'янівка Довбиської громади, що на Баранівщині. Загинув другого березня у боях проти російських військ. У Максима лишилася дружина та син.
Зі Степаном Гетманенком, котрий був військовослужбовцем 199 навчального центру десантно-штурмових військ, у Житомирі прощалися 11 квітня на Смолянському військовому кладовищі. Степан родом із Коростишева, загинув 25 лютого у боях проти російських військ під Гостомелем. У нього лишилася дружина та двоє дітей.
Вічна слава і світла пам'ять нашим Героям.
10 квітня Новоборівська об'єднана громада на своїй сторінці у мережі Facebook повідомила, що цього дня у громаді попрощалися зі своїм земляком – загиблим військовим Володимиром Шереметою 1976 року народження.
Володимир жив у селі Рудня-Фасова. Неодноразово проходив військову службу за контрактом у бойових військових частинах. Служив водієм-слюсарем взводу матеріального забезпечення I десантно-штурмового батальйону.
Загинув 2 березня 2022 року в районі села Копилів Бучанського району Київської області під час бойових дій. Вдома у нашого Героя лишилася дружина, матір та три доньки.
Прощання проходило біля церкви в селі Фасова. 11 квітня у Воздвиженській церкві у селі Кам'яний Брід відправили панахиду за загиблим. Поховали нашого воїна 11 квітня у селищі Нова Борова.
"Світлий спомин про Володимира назавжди залишиться у наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів, односельчан. Вічна і світла пам'ять Герою нашої громади! Ніколи не забудемо і не пробачимо російським окупантам цю втрату", – написано у повідомленні громади.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня у мережі Facebook газета "Нове життя" – Черняхів повідомила, що Черняхівщина попрощалася зі своїм загиблим Героєм – 25-річним уродженцем Черняхова Петром Артемчуком.
Петро народився в багатодітній родині: його мама Ніна Петрівна виховала чотирьох дітей. З дитинства хлопець не боявся будь-якої роботи. У 2003 році пішов до першого класу Черняхівської школи І-ІІ ступенів. Однокласники й педагоги згадують Петра, як товариського, спокійного, працьовитого, старанного. Після школи Петро закінчив Житомирське професійно-технічне училище за спеціальністю "Плиточник-облицювальник".
Строкову службу проходив службу в Національній гвардії України. Служив у Львівський області. Був у зоні АТО та ООС. Повернувся додому, будував плани на майбутнє. Мріяв створити сім'ю. З першого дня війни Петро пішов захищати Батьківщину. І захищав її до останнього подиху. Поховали нашого Героя на Черняхівському кладовищі, віддавши йому усі військові почесті.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня у мережі Facebook газета "Нове життя" – Черняхів повідомила, що жителі села Росівка на колінах зустріли загиблого Героя Володимира Усенка. Володимир пішов на війну 24 лютого, обидва його сини – воїни Збройних сил України, які також воюють, захищаючи Україну.
До війни Володимир працював на гранітному кар’єрі. Обробляв землю, тримав господарство. Був завзятим мисливцем і рибалкою, любив природу та собак. Односельці згадують його як хорошого друга та добру, мудру і врівноважену людину.
"Володимир був тим, із кого й складається нація: невтомним трудівником, справжнім господарем, главою прекрасної української родини, де всі люблять і поважають одне одного, допомагають одне одному, живуть достойно, займають активну громадянську позицію", – сказано у повідомленні на сторінці газети "Нове життя" – Черняхів.
Попрощалися із загиблим воїном 13 квітня.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня Станишівська територіальна громада на своїй сторінці у мережі Facebook повідомила про загибель уродженця громади Дмитра Горелка 1990 року народження.
Дмитро народився у селі Лука Станишівської громади. Загинув 4 квітня у зоні бойових дій в селі Довгеньке Ізюмського району Харківської області.
"В ці скорботні дні вся Станишівська громада глибоко сумує та співчуває батькам і родині Дмитра Горелка. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять тим, хто ціною власного життя та здоров’я захищає нашу державу від російського окупанта. Герої не вмирають", – сказано у повідомленні на сторінці Станишівської громади.
Попрощалися із загиблим воїном 13 квітня, поховали його на кладовищі села Лука.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня депутат Бердичівської міськради Денис Заремський повідомив на своїй сторінці у мережі Facebook, що загинув ще один наш воїн – уродженець села Брівки-1 Андрушівської громади солдат Леонід Шемет 1989 року народження.
Леоніда мобілізували у ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну. У війську він був стрільцем та помічником гранатометника. Загинув 6 квітня 2022 року поблизу села Довгеньке Ізюмського району на Харківщині. У бою під час обстрілу українських позицій російськими танками Леонід отримав важкі поранення, несумісні з життям.
"Бердичівська районна військова адміністрація приносить щирі слова співчуття рідним та близьким нашого Героя. Вічна пам'ять відважному сину українського народу, мужньому захиснику та справжньому патріоту України", – написав Денис Заремський.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня Коростень Офіційний Інформаційний на своїй сторінці у мережі Facebook повідомив про те, що в Коростені попрощалися із загиблим воїном – 21-річним Олександром Морозом.
Олександр Мороз був навідником десантно-штурмового взводу. Загинув 4 квітня в ході ведення оборонного бою біля села Довгеньке Харківської області внаслідок нанесення противником артелерійського удару.
Провести захисника в останню путь прийшли коростенці, друзі, родичі, однокласники та керівники міста.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
12 квітня депутат Бердичівської міськради Денис Заремський повідомив на своїй сторінці у мережі Facebook про загибель на війні бердичівлянина Олександра Астраханцева 1969 року народження.
Олександр закінчив Бердичівський медколедж, пов'язавши згодом своє життя зі Збройними силами України. Дослужився до сержанта, брав участь у бойових діях в зоні АТО, пройшов Іловайський котел. З початку повномасштабного вторгнення російської армії на територію України рятував життя наших солдат будучи медиком та начаптеки 24 окремої механізованої бригади ім. короля Данила. Героїчно загинув 7 квітня під час артилерійського обстрілу українських позицій російськими військами поблизу населеного пункту Попасна у Луганській області.
"Бердичівська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким українського героя, який віддав своє життя заради миру. Надвелику ціну платять сьогодні українці стримуючи ворожу орду, що сіє страх і смерть на своєму шляху та є загрозою для всього цивілізованого світу. Вічна пам'ять славетним воїнам, які віддали життя за рідну землю. З нами правда, з нами віра, а тому перемога обов'язково буде за нами. Слава Україні! Героям слава!" – написав Денис Заремський.
Поховали Олександра Астраханцева 16 квітня на кладовищі у селищі Гришківці.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
13 квітня Малинська міська рада на своїй сторінці у мережі Facebook опублікувала повідомлення про прощання із загиблим воїном – уродженцем Малинської громади 42-річним Ігорем Дідковським.
Ігор загинув у боях, визволяючи місто Буча на Київщині. У полеглого воїна вдома залишилася родина – дружина, двоє дітей, батьки та сестра.
"Щирі співчуття рідним і близьким Ігоря. Слава Герою-земляку! Слава всім полеглим бійцям-землякам, що віддали своє життя за свободу й мир в Україні! Пам'ятатимемо, ніколи не забудемо жертовного подвигу Героя", – написав на своїй сторінці у Facebook малинський журналіст Богдан Лісовський.
Поховали Ігоря Дідковського 13 квітня на кладовищі у Малині.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
13 квітня 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького на своїй сторінці у мережі Facebook повідомила про загибель 36-річного старшого солдата Костянтина Кузьменка – уродженця міста Краматорськ Донецької області.
Свого часу Костянтин разом з родиною переїхав у місто Слов'янськ. На час початку війни він вже кілька років працював на залізниці машиністом – водив локомотиви вантажних потягів. Стати на службу у 30 бригаді було його свідомим вибором, пише пресслужба бригади.
"Костянтин розповідав, яке горе принесли російські окупанти у його рідний Слов'янськ, тому з початком повномасштабної війни він вирішив стати одним з тих, хто не допустить більше такого ніде. Наш воїн самовіддано та мужньо боронив українську землю. Сумлінно виконував службові обов’язки, був першокласним фахівцем, технічним спеціалістом. Це воїн, з яким було комфортно працювати над будь-якою початою справою. Було за честь з ним служити", – цитує побратимів Костянтина пресслужба 30 бригади.
У полеглого воїна, який загинув 25 березня, лишилася родина – дружина, дві маленькі донечки, батьки та сестра.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
13 квітня Станишівська громада на своїй сторінці у мережі Facebook сповістила про загибель десантника 95 окремої десантно-штурмової бригади – уродженця села Ліщин Василя Гриценка 1977 року народження.
"В ці скорботні дні вся Станишівська громада глибоко сумує та співчуває батькам і родині Василя Гриценка. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Станишівська сільська рада висловлює співчуття рідним у важку годину скорботи. Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях", – сказано у повідомлені на сторінці громади.
Відомо, що загинув Василь Гриценко 4 квітня 2022 року. Поховали нашого Героя 14 квітня у Ліщині.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
13 квітня у Житомирі попрощалися із загиблим військовослужбовцем 95 окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України Максимом Маринюком.
24-річний Максим добровільно пішов захищати країну. Загинув наш Герой 31 березня у боях проти російських військ у селі Кам'янка на Харківщині. Поховали військового на Смолянському військовому кладовищі.
"Максим Вікторович, попри свій молодий вік, на війні здійснив подвиг справжнього героя України. У найскладніший для нашої України час він добровільно пішов у військо і віддав своє життя за кожного з нас, таким чином здійснивши найбільший подвиг на цій землі. Нехай Господь Бог оберігає його світлу душу, а пам'ять про нього буде жити вічно в наших серцях. Герої не вмирають. Слава Україні!" – сказав під час прощання на кладовищі керівник центру допомоги учасникам бойових дій Ярослав Весельський.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
14 квітня у Романові попрощалися із загиблим на війні земляком – 47-річним військовослужбовцем Олександром Ільковим.
Сержант Олександр Ільков був командиром бойової машини мотопіхотного батальйону. Загинув 8 квітня під час артилерійського обстрілу російськими військами міста Попасна на Луганщині.
У загиблого воїна вдома лишилася мама та сестра.
Сотні людей у Довбиші, Биківці та Романові по ходу скорботного кортежу зустрічали нашого загиблого Героя на колінах.
"Вічна пам'ять, тобі, наш Герою, та доземний уклін і вдячність!" – написали на сторінці відділу культури, туризму, молоді та спорту Романівської селищної ради у мережі Facebook.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
15 квітня у Житомирі попрощалися із загиблим військовослужбовцем 95 десантно-штурмової бригади Василем Гончаруком 1983 року народження.
Загинув воїн шостого квітня у боях з російськими військами на Харківщині. У нього лишилася дружина та дитина.
"Це була достойна людина, яка совісно захищала свою країну в тяжкий момент. Коли свинособаки Путіна напали на нашу країну, він пішов виконувати свій обов’язок, отримав травми, несумісні з життям, перебуваючи на передовій, і загинув. Так ми втрачаємо людей. Відбувається дуже жорстока і кровопролитна війна, але вороги пожалкують, що вони сюди прийшли", – сказав під час прощання побратим загиблого Василя Гончарука.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
15 квітня у селі Йосипівка Баранівської міської громади попрощалися із загиблим 21-річним захисником України Ярославом Матюхою.
Ярослав був військовим-контрактником. Загинув у боях проти російських військ у Чернігові у перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
У Ярослава лишилися батьки, двоє менших братів та двоє сестричок.
"Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Хоробрий воїн захищав не тільки Україну, а й кожного з нас, наш край, нашу свободу і незалежність. Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна. Слава Україні! Вічна пам'ять нашому Герою!" – написала на своїй сторінці у мережі Facebook Новоград-Волинська районна військова адміністрація.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
16 квітня у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі попрощалися із загиблим 30-річним десантником 95 бригади Віктором Горошишиним, котрий був уродженцем Донеччини.
Віктор Горошишин з дитинства був сиротою. Побратими загиблого воїна з 95 десантно-штурмової бригади кажуть, що вони замінили йому родину.
Загинув воїн 9 квітня під час боїв з російськими військами на Харківщині.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
16 квітня у селі Дриглів Чуднівської громади попрощалися із загиблим військовослужбовцем 95 бригади Богданом Олійником 1997 року народження.
Про це на своєму сайті повідомила Чуднівська міська рада. У повідомленні сказано, що Богдана Олійника призвали до війська 27 лютого. Богдан був стрільцем першого десантно-штурмового взводу другої десантно-штурмової роти першого десантно-штурмового батальйону.
"Вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, Богдан Олійник загинув під час військових бойових дій 10 квітня 2022 року поблизу міста Ізюм Харківської області. Щирі співчуття рідним та близьким загиблого. Вічна пам'ять і слава Герою!" – значиться у повідомленні Чуднівської міськради.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
16 квітня пресслужба "Укрзалізниці" у своєму Telegram повідомила про загибель електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередач Коростенської дистанції електропостачання філії "Південно-Західна залізниця" 28-річного Андрія Швеця. Андрій був мобілізований до лав ЗСУ і загинув під час виконання бовойого завдання біля міста Сєвєродонецьк у результаті нападу диверсійно-розвідувальної групи російських військ.
"Збройна агресія Росії проти України продовжує підступно відбирати життя наших громадян, наших залізничників, які не знехтували своїм обов‘язком та відправилися захищати нашу країну на передовій. Ми щиро співчуваємо родині загиблого та всім, хто його знав, і запевняємо: ми вистоїмо та будемо гідні цієї жертви. Героям слава!" – сказано у повідомленні.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
17 квітня у Житомирі попрощалися з 19-річним військовослужбовцем 26 артилерійської бригади Дмитром Абрамчуком.
Закінчивши у 2021 році житомирську школу №28, Дмитро Абрамчук одразу пішов на службу до лав Збройних сил України.
"Дмитро отримав повістку і одразу сказав, що ховатися не буде, а піде у військкомат, – каже батько загиблого воїна Михайло Абрамчук. – Він підписав контракт з 26 артбригадою. Відбув навчання в Десні і одразу поїхав в Лисичанськ. Там Дмитро був з першого дня. Як би тяжко йому не було, він телефонував і казав мамі, що у нього все добре і скоро повернеться. Він був дуже веселою та компанійською людиною".
Дмитро Абрамчук загинув 14 квітня під час боїв з російськими військами на Чернігівщині. Поховали нашого Героя на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
17 квітня стало відомо про загибель ще одного воїна з Житомирщини. Малинчанка Леся Марченко на своїй сторінці у мережі Facebook повідомила про загибель свого чоловіка – військовослужбовця 95 бригади Олександра Марченка, котрого вона розшукувала майже півтора місяця.
"Пошук припиняємо. Тата найшла... Деталі прощання та поховання – повідомимо. Дякуємо всім за допомогу", – написала на своїй сторінці Леся Марченко.
18 квітня дружина загиблого воїна повідомила, що прощання з Олександром Марченком проходитиме 19 квітня у Малині о 10.00, а о 13.00 – вдома у нашого загиблого Героя – у селі Пристанційне Чоповицької громади.
У Олександра Марченка лишилася дружина і маленький син.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
18 квітня у Житомирі попрощалися з 30-річним військовослужбовцем 95 десантно-штурмової бригади В'ячеславом Чігасовим.
В'ячеслав Чігасов до лав Збройних сил України пішов з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ. Воїн служив у 13 окремому десантно-штурмовому батальйоні 95 десантно-штурмової бригади.
"Всі хлопці, які пішли за першим покликом – всі, як один, відповідальні, герої", – каже побратим загиблого Сергій Данильчук.
В'ячеслав загинув 10 квітня від осколкових поранень у боях на Луганщині.
У загиблого воїна лишилися батьки та наречена. Поховали В'ячеслава на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
18 квітня у групі "Коростень Офіційний Інформаційний" у мережі Facebook опублікували повідомлення про ще одну втрату Житомирщини у війні з Росією. 18 квітня, захищаючи Батьківщину, загинув уродженець села Новаки Коростенської об'єднаної громади Богдан Стащук. Прощання із нашим полеглим Героєм проходитиме у його рідному селі 20 квітня о 12.00. Поховають Богдана на сільському кладовищі.
"Герої не вмирають, вони вічно житимуть серед нас! Бо доки в наших серцях живуть такі Герої – буде жити Україна! Вклоняємося перед відвагою, стійкістю та патріотизмом Воїна. Спи спокійно Богдане, вічна тобі пам'ять і вічна слава!" – написали у пості групи.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
18 квітня очільниця Бердичівської районної військової адміністрації Людмила Димидюк повідомила на своїй сторінці у мережі Facebook, що загинув ще один наш воїн – уродженець села Топори Ружинської громади Олександр Лянга 1979 року народження.
Солдат Олександр Лянга був старшим стрільцем механізованої роти механізованого батальйону у одній із військових частин. Героїчно загинув 14 березня 2022 року поблизу населеного пункту Мощун на Київщині під час ближнього бою з використанням стрілецької зброї у результаті артилерійського обстрілу українських позицій важким калібром.
"Бердичівська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким нашого загиблого захисника. Вічна пам'ять відважному воїну та мужньому патріоту, що віддав життя за Україну, за нашу волю та незалежність, за мир на нашій рідній український землі", – написала Людмила Димидюк.
Церемонія прощання з нашим полеглим Героєм відбудеться найближчими днями у його рідному селі.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
18 квітня на сайті Олевської територіальної громади опублікували повідомлення про загибель уродженця селища Діброва Олевської громади Дмитра Макарова – бійця 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
"Загинув під час запеклих боїв із російськими окупантами на Луганщині. Він віддав найцінніше – власне життя, залишившись у нашій пам‘яті і світлих спогадах. Спочивай з миром! Вічна пам‘ять. Щирі співчуття рідним та близьким. Доземний уклін і щира подяка. Слава Україні! Героям Слава!" – написали у повідомленні на сайті громади.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
