Тренерка житомирської танцювальної майстерні "Tour de Force" Поліна Стаднік навчає сучасної хореографії найменших за віком дітей – від 4 років. Каже, що головне у роботі з малечею – вміння зацікавити дітей і зосередити їхню увагу на потрібних речах.
29 квітня у світі відзначають Міжнародний день танцю. Хореографиня Поліна Стаднік, яка тренує наймолодших дітей, розповіла, що займатися танцями і сама почала змалку і не полишає це заняття вже понад 15 років. Зараз дівчина є студенткою Житомирської політехніки, вивчає публічне управління та адміністрування, але своє майбутнє, каже, пов'язує тільки з хореографією.
Раніше Поліна танцювала бальні і народні танці, понад п'ять останніх років займається сучасною хореографією. А рік тому вона стала ще й тренеркою наймолодших танцюристів. Каже, що, побувавши один раз на заміні в дитячій групі, закохалася в радісні посмішки малечі та їхню світлу енергетику.
"Сталося це несподівано – тренер дитячої групи поїхала в іншу країну і мене поставили на заміну до цих діток, – розповідає хореографиня. – Наші стосунки з ними склалися дуже добре – вони неймовірно емоційні та світлі учні, з якими мені дуже приємно працювати. Діти випромінюють таку енергію, якої немає у дорослих. Це емоції, які не можна передати словами".
Поліна каже, що у молодшому віці дітей непросто навчити складним рухам. Тому на заняттях малечу вона націлює на базові елементи сучасної хореографії, котрі знадобляться, коли діти перейдуть у більш підготовлену групу і продовжать вдосконалювати свої танцювальні вміння. В цілому, заняття триває годину – 35 хвилин йде на розминку та розтяжку, решту часу діти вивчають елементи танцю.
"Найважче в роботі з дітьми такого віку – це те, що завжди треба концентрувати на чомусь їхню увагу. Дітям швидко набридають однакові рухи, тому намагаюся їх мотивувати. Наприклад, ми використовуємо парні елементи – вони люблять їх робити. Ділимо дітей на пари, і далі вони разом виконують вправи. Також діти полюбляють естафети – для них це як свято. Влаштовуємо ігри, залучаючи дітей в танок, бо танцювати вони теж люблять. Ну і найбільше, що їх стимулює – це різні наклейки, які вони отримують за вдало виконане завдання. Головне – зосередити їхню увагу, решта – це вже плюси, які перекривають ось цей один мінус", – говорить Поліна Стаднік.
У роботі зі старшими дітьми є можливість більше зосередитися на хореографії, з меншими – роблять акцент на розвитку та фізичних даних. Зі слів Поліни, з дорослими легше займатися, бо вони швидко розуміють поставлене завдання. Але щирість та безпосередність дітей додає тренеру заряду енергії.
"Діти не приховують своїх емоцій, почуттів – що думають те і говорять, – ділиться Поліна. – Якщо у них поганий настрій, то вони кажуть:"У мене поганий настрій і я не хочу сьогодні це робити". Коли учні приходять на урок, ми завжди з ними спілкуємося. Вони розповідають мені свої проблеми, котрі сталися у них за день в садочку, і ми з ними під час розминки обговорюємо це. Я теж ділюся своїми історіями. Виходить так, що, окрім заняття, у нас іде ще й обмін досвідом та емоціями, можна сказати конект".
Поліна Стаднік каже, що не має серед дітей улюбленців, бо всі вони по-своєму і без перебільшень унікальні. Кожен має свій талант і здібності, які потрібно розвивати. У танцювальних конкурсах діти поки що ще не беруть участі, адже у такому віці їх важко налаштувати на суперницький лад у батлі. Першим їхнім публічним виступом стане звітний концерт, до якого вони наразі готуються.
"Тільки рік, як ця група створена, поки що дітки танцюють в залі, – говорить хореографиня. – Вони поки не розуміють, що таке виступ на сцені. Ми їх до цього ще готуємо – щоб вони побачили та відчули сцену і спробували на смак цю атмосферу. Кожного заняття я переживаю, щоб в них все вийшло, а на сцені буду ще більше хвилюватися за них. Хочеться, щоб цей момент запам'ятався дітям і став стимулом не кидати танці, а займатися ними і далі".
Сама Поліна ходить до танцювальної майстерні щодня, називаючи її своїм другим домом. Тренування з її слів, це не просто вправи – це своєрідна терапія, яка покращує самопочуття, дає заряд бадьорості і дозволяє морально відпочити. А ще – виразити себе, адже танець – це в першу чергу, емоції, переживання і почуття.
Авторка: Надія Олейник
Оператор: Сергій Базилюк
