Психологи ДСНС працюють з найважчим людським болем і вони завжди поруч тоді, коли людям найстрашніше — після пожеж та надзвичайних ситуацій, після обстрілів, у сховищах і пунктах обігріву. Керівник психологічної служби ГУ ДСНС України у Житомирській області Ігор Толкач вже понад 20 років працює психологом і весь цей час він є одним з тих, хто допомагає рятувальникам і цивільним пережити втрати, страх і невизначеність. У розмові з журналістами Суспільного він розповів, як гумор рятує їх після обстрілів і чому прості побутові ритуали іноді важливіші за будь-які слова підтримки.
“Скажу вам по секрету, що психологи теж люди, теж буває страшно”
До повномасштабної війни його робота також була про людський біль: пожежі, ДТП з великою кількістю постраждалих, вибухи на підприємствах, повені та інші масштабні надзвичайні ситуації невоєнного характеру. Психологи працювали не лише з особовим складом ДСНС та підтримували рятувальників, супроводжували сім’ї поранених, а й з цивільними постраждалими на місцях виїздів та їх родичами.
Після 24 лютого 2022 року, каже Ігор Толкач, усе стало швидшим і масованішим. Зросла кількість виїздів, постраждалих і людей, які потребують підтримки. Психологи працювали в укриттях, чергували на гарячій лінії, збирали і розвозили особовий склад, підтримували людей і один одного. Переважно працювали на надзвичайних подіях і обстрілах у Житомирській області. Проте доводилося їздити і у інші міста.
Перший "великий виїзд" психологів після початку повномасштабного вторгнення був у Вінницю — тоді російські ракети влучили в Будинок культури. Психологи працювали з пораненими та родичами загиблих, зустрічали людей у морзі. Згодом були поїздки до інших міст. Деталей Ігор Толкач не розголошує, але зізнається: назавжди запам’ятав, як потрапив під обстріл у Херсоні.
“Скажу вам по секрету, що психологи теж люди, теж буває страшно. Найбільше запам’ятався звичайний людський страх, коли в Херсоні ми з колегою потрапили під артилерійський обстріл. Після прильотів КАБів ми виїхали на надзвичайну ситуацію, а потім обстріл почався вже по нас — по рятувальниках. Це такі відчуття, спогади, які швидко не проходять”.
Після таких подій, каже психолог, важливо не замикатися в собі. Тому психологи регулярно проводять індивідуальні та групові супервізії — працюють із колегами-психологами.
“Є такий жарт, що кожен психолог має власного психолога. І це не жарт. Якщо вчасно не звернутися по допомогу, потім доведеться звертатися вже до лікарів. А гумор у нашій роботі — це не легковажність, а один із спосібів саморегуляції”.
Саме гумор допоміг рятувальникам впоратися зі стресом і після херсонського обстрілу.
“Ми потім це обговорювали і сміялися над собою. Згадували, хто як біг, хто як падав на землю, хто яке укриття шукав. Це нам просто потрібно було виговорити”.
Про незламних людей у пунктах обігріву ДСНС
Новий досвід для психологів — робота у пунктах обігріву після масованих обстрілів під час блекаутів. У Києві, на Лівому березі, Ігор Толкач чергував у пункті обігріву по кілька днів поспіль.
“Синку, налий чаю!”, — просять у мене бабусі. За стільки днів роботи у тут я вже знав, який чай люблять ці бабусі, в кого нема тепла у квартирі, а у кого і тепла, і світла. Знав хто де живе, у кого є тваринки. Багато хто приходив з тваринками. Звісно ми всіх пускали. Воно ж усім холодно, тваринки ж аж трусяться! До -18 морози були”.
За словами психолога, іноді до пункту приходило до 60 людей за годину. Хтось — погрітися або зарядити телефон, а хтось — просто побути поруч із людьми, поспілкуватися.
“Комусь, щоб впоратися з тривогами, достатньо посидіти з іншими, поговорити про щось буденне — і вже стає легше. Хтось одразу підходить до психологів і просить поговорити. Але перший крок завжди має зробити сама людина. Якщо людина мовчить, ми не можемо “накинутися” зі своєю допомогою. Як би сильно ми не хотіли допомогти, людина сама спочатку має сформувати свій запит про допомогу. Не всі готові говорити — і це нормально”.
Найпозитивнішими моментами роботи у пунктах обігріву Ігор Толкач вважає візити дітей, які приходили не тільки зігрітися і зарядити гаджети, навчатися з репетиторами, просто помалювати чи пограти, а іноді навіть просушити речі після катання з гірок.
“На вулиці холодно, вдома холодно, але діти є діти — у вільний час гірки, санчата. А потім промокнуть, змерзнуть… а вдома у багатьох не більше 8 градусів тепла, ті речі там довго не висохнуть, та ще й від батьків влетить. То вони до нас приходили. Пили чай, сушили речі, грілися. У нас багато від спонсорів і волонтерів книжок, розмальовок, матеріалів для малювання і ліплення — дітям є чим зайнятися. І що дуже приємно — діти часто залишають нам малюнки з подяками на пам’ять. Я їх фотографую і зберігаю за можливості”.
Як допомогти собі
За словами психолога, більшість людей в Україні так чи інакше психологічно травмовані війною. Найважчим для багатьох залишається невизначеність і відсутність контролю над ситуацією. Допомогти собі можна через прості побутові речі.
“Візьміть собі за правило. Що б не сталося, у яких би умовах ви не знаходилися, обов’язково дбайте про себе: не нехтуйте їжею, пийте воду, регулярно вмивайтеся і чистіть зуби... Я знаю випадки, коли люди, перебуваючи фактично в надскладних умовах, регулярно чистили зуби без води і пасти. Просто щіткою. Можливо це звучить абсурдно. Але це їм допомогло. Коли довкола хаос і ти нічого не можеш контролювати, ти можеш контролювати якісь прості речі і дбати про себе і своїх близьких. Якщо у вас є діти, обов’язково візьміть за правило щодня вчити уроки. Щоб не сталося. Навіть в укритті. Або якщо це ще дуже маленькі діти — щовечора читайте їм казку. Навіть якщо втомилися. Навіть якщо немає світла чи вам самим страшно.”
Психолог зазначає, що коли людина перестає дбати про себе є тривожним сигналом, який означає, що потрібно звернутися по допомогу до фахівця. Він згадує жінок, які приходили до пунктів обігріву і просили дозволу нагріти воду, щоб помити голову, а потім поверталися, щоб висушити волосся феном. Деякі навіть макіяж робили.
“Ви не уявляєте, скільки щастя було у їх очах. Ніби як без цього можна прожити. Але людині у складній ситуації це дає відчуття стабільності, контролю над ситуацією і підтримку. Як кажуть старі люди — війна війною, а обід — за розкладом. Тобто, якщо ми матимемо ресурс дбати про себе, значить ми зможемо знайти ресурс подбати про близьких.”
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
