74-річна майстриня Валентина Шпиньова з села Різня Малинської громади на Житомирщині вишиває рушники, сорочки, постільну білизну та серветки. Частину робіт майстриня передає на благодійні ярмарки для підтримки військових в Україні та за кордоном.
Валентина Шпиньова вишиває з сьомого класу. Суспільному розповіла, що у родині цим рукоділлям займалися всі жінки.
"Мати моя вишивала, старша сестра вишивала, тітки вишивали, і я, і менша сестра теж. Я роблю вишивку так, щоб з обох боків було однаково, без вузликів, щоб нитки не теліпалися", — сказала Валентина Шпиньова.
За словами майстрині, у її творчому доробку — рушники, сорочки, постільна білизна та серветки. Основні мотиви її робіт — квіти й птахи, виконані в яскравих кольорах. За життя вона створила 57 рушників. Перший вишила ще школяркою.
"Перший рушник я вишила у сьомому класі — з дзвіночками. Тоді були різні картинки: їжачки, ляльки. Що намалювала, те й вишивала. Я сама малюю рушники, картини, візерунки на сукні та сорочки", — розказала Валентина.
Свої роботи Валентина Шпиньова вишиває гладдю. Усі візерунки створює власноруч, без готових схем.
"Можу і хрестиком вишивати, але більше вишиваю гладдю. Усі мої вироби — рушники, сорочки, простирадла, наволочки — вишиті гладдю. Зараз мало хто вишиває цією технікою. Переважно вишивають хрестиком або бісером, а гладь — це поліська гладь, і вона поступово відходить. Хочу навчити своїх онуків, у мене їх 14, щоб не зникла наша поліська традиція", — сказала вишивальниця.
Зі слів Валентини, найбільше робіт вона створила після виходу на пенсію — у 50 років. До цього понад 20 років працювала дояркою на місцевій фермі.
"Пішла на пенсію — і тоді почалося вишивання. Вишиваю щодня і зараз. Хоч і старенька вже, і очі болять, але хоч один листочок чи одну квіточку за вечір вишию. Коли вишиваєш, ніби легше живеться і світліше на душі", — розказала Валентина Шпиньова.
Майстриня розповіла, що вишиває для себе, рідних та на замовлення. Частину рушників вона передала на благодійні ярмарки, а гроші від продажу виробів спрямовує на потреби Збройних сил України. Її роботи зберігаються не лише в Україні, а й за кордоном.
"Продала всього два рушники з 57. Решту на ЗСУ — на ярмарки. Були ярмарки в Чехії, Польщі, Бельгії, Канаді — скрізь давала по 10–12 рушників, щоб продавали і передавали гроші на ЗСУ, волонтерам. У мене два сини на фронті, у гарячих точках", — сказала вишивальниця.
До повномасштабного вторгнення авторські роботи Валентини Шпиньової були представлені в Українському центрі народної культури "Музей Івана Гончара" у Києві.
Раніше Суспільне розповідало, що 75-річна Віра Харченко, жителька села Сущани Олевської громади на Житомирщині, розповіла кореспондентам Суспільного, що вишиває з дитинства. 27 років вона працювала на колгоспній фермі, але завжди знаходила час для вишивання, розказала жінка.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
