Майже два роки 54-річного військовослужбовця 95 бригади Вадима Коровця розшукує його родина з Бердичева, що на Житомирщині. Військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання, і з тих пір немає жодної інформації про його долю.
Про це Суспільному розповіла Катерина Іщук, донька зниклого безвісти Вадима Коровця.
Катерина розповіла про свого батька, що він народився 15 лютого 1971 року в селі Гардишівка Бердичівського району. Там закінчив 8 класів, далі навчався у селі Радянське, а після школи вступив до 33-го ПТУ на тракториста. Після навчання два роки проходив службу в Німеччині. Донька згадує батька з теплом і ніжністю.
"У моєму дитинстві тато був нашою відрадою. Він ніколи нас не сварив і не наказував. Ми жили скромно, але тато завжди був веселим", — розповіла Катерина.
З її слів, батько навчив і її попри будь-які обставини бути веселою й ніколи не здаватися. Його улюблена фраза, яка стала для доньки життєвим орієнтиром — для всіх хорошим не будеш, якось переживемо.
В перші дні повномасштабного вторгнення Вадим хотів піти до армії, однак тоді через стан здоров’я його не взяли, пригадує Катерина. У 2023 році він знову отримав повістку і прийшов на медогляд. Попри проблеми із зором, які могли стати підставою для відстрочки, Вадим не подав відповідну довідку до військкомату.
7 жовтня 2023 року він поїхав на навчання. Зі слів рідних, спочатку його розподілили до 151 РЗБ, але після проходження підготовки він потрапив до 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади — у 13 окремий десантно-штурмовий батальйон.
"Він говорив, що мусить йти, що це його обов’язок, — згадує Катерина. — Коли ми просили його лишитися у більш безпечному місці, відповідь була одна: "Для чого я тоді тут, якщо буду ховатися?".
На перше бойове завдання Вадим мав вирушити 16 грудня 2023 року. Востаннє він говорив із дружиною 15 грудня. Після цього зв’язок обірвався. 20 грудня родині повідомили, що Вадим рахується зниклим безвісти з 19 грудня 2023 року. Катерина говорить про той період, що для них тоді почалося пекло.
"Заяви в поліцію, здача ДНК, сотні звернень до різних органів, волонтерів, всі можливі зв'язки — і тиша. Переглядаємо досі в групах відео та фото полонених в надії знайти щось рідне, але всюди тиша. Ми не втрачаємо надії і шукаємо далі, бо віримо, що він живий", — сказала донька зниклого безвісти.
Дружина Вадима додала, що для неї безвісти зниклий — це полон, хто б що не говорив.
"Я розумію, що могло статися все, але не приймаю цього. Я чекаю. Я вірю. Я сподіваюся. Кожного обміну виглядаю. Потім сподіваюся, що хтось зі звільнених скаже, що бачив мого Вадика", — сказала дружина Вадима Коровця.
Зі слів доньки воїна, вона найбільше хоче сказати батькові, як сильно його любить.
"Він рідко чув це від мене. А з нашої останньої розмови я ненавиджу слово "намагатимусь". Його сказав тато, коли я просила берегти себе", — розповіла Катерина.
За її словами, у родини немає ніякої інформації про батька. Але вони вірять, сподіваються і продовжують шукати.
"Вдома його чекають дружина, всі рідні, його троє дітей та четверо онуків. Найстаршому онуку 16 років, наймолодшій — три. Ми всі віримо, що рано чи пізно він до нас обов'язково повернеться. І ми неодмінно будемо це згадувати і сміятися або плакати від щастя", — сказала Катерина Іщук, донька зниклого безвісти Вадима Коровця.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
